Безславний кінець шоколадного царя Порохна

Загомонів весь ліс, бо цар лісу ведмідь Порохно після зимової сплячки проснувся.

-  Біда, біда! – каркала сорока, - Голодний і злий Порохно скликає своїх опричників.

Почувши таку страшну новину звірі розбігались по лісу, ховаючись від зору Порохнових опричників, які вже стрімголов скакали на скажений поклик свого повелителя.

І ось, неподалік царської берлоги Порохна зібралися усі його опричники, які відповідали за зібрання відкатних податків з мешканців лісу.

-          Що це таке! – волав ведмідь Порохно, - Чому кейси напівпорожні?

-  Вибачте, о великий царю Порохно, - завищав шакал з причепленою на боці вовчою головою, - Зі збільшенням тарифів на опалення помешкань звірів зменшилися надходження до ваших друзів Фіртаса, Бої і Льовки.

-  Як таке могло статися! – ще дужче заволав Порохно, - Я ваші голови повідгризаю і причеплю новим опричникам.

-  О великий царю, - пропищав шакал з вовчою головою, - Не вели нас страчувати, а вели милувати. Ми робили все що могли, але мешканці лісу стали менше використовувати газу для обігріву своїх помешкань та і їсти мало варять, бо стали сироїдами.

-  І що ж мені з цими напівпустими кейсами на нові вибори іти? Чим і за що я куплю свій лісовий електорат? Так і на користь лисиці Юліман можна програти вибори, яка вже купила помічників заокеанського царя Трампосіка. Тож не випадково Трампосік мене не хоче бачити. А якщо Юляман запоручиться ще підтримкою володаря північного царства Путінса, якому я не тільки Кримліс, а і підземні скарби Лугдона подарував, а йому все мало. Та я вас розтопчу і порву на дрібні кусочки! – розмахуючи пазурами перед мордами опричників волав Порохно.

Зі страху головний опричник з вовчою головою впісявся і несамовито запищав: - О всемогучий царю, та буде довічне царювання ваше в цьому лісі, не треба рвати нас на кусочки, ми тут маємо пропозицію як поповнити вашу скарбницю та позбавитись лисиці Юліман. – Потрібно ввести абонентну плату на лічильники газу, тепла, електрики, води та приберлогаву і приніркову територію.

-  Так вона і так входить до загальної сплати, ви що знущаєтесь над мною, - прохрипів ведмідь і наступив на хвіст шакалу.

У бідного шакала з переляку затряслась не тільки шакалья, а і вовча голова. – О шоколадний і цукровий царю, - пищав він, - Дослухай же мене до кінця. Цим новим тарифом ми зробимо твоє царювання довічним як у Путінса. Цей тариф з секретом, а секрет цього тарифу в тому, що бідні звірі будуть платити за багатих. Абонентна плата буде виведена із загальної плати і тепер ті хто споживає багато газу, тепла, електрики і води будуть платити менше, а за них будуть платити, ті що заощаджують на цьому. Бідним ми дамо якусь субсидію, а ті що дуже розумні та спроможні платити і які якраз можуть бути прихильниками Юліман розбіжаться від такої абонентної плати по іншим лісам. А тут залишиться тільки ваш електорат. Тож і бути вам нашим царем довічно.

-  Чудова ідея, та ти молодець шакальчику і недаремно носиш на боку вовчу голову і вже Вовком тебе кличуть, я вірив в тебе, коли призначав головою НКРЕКП, - і ведмідь уже по дружньому ласкаво обняв шакала, не дивлячись на те, що від нього пахло мочею…

Та радість Порохна була недовгою, бо на чергових виборах царя мешканці лісу не тільки не проголосували за нього, а і зажадали вселісового суду над ним за зраду інтересів лісу. Та суду не сталося, бо Порохно разом з родиною і зі своїми опричниками втік і десь переховується в горах Іспаньйона, бо ні Трампусік, ні Путінса не захотіли його приютити у своєму лісі.

Згодом гірські звірі Іспаньйона з’їли його кісточки.

Тож так безславно завершилося царювання шоколадного ненажерливого ведмедя Порохна.

Гумор від Володимира Тарасюка