Інтерв’ю Валерія Луференко з Володимиром Тарасюком щодо революції гідності.

Володимир Тарасюк знана людина як на теренах України, так і за її межами як чудовий експерт дорадник, директор Навчального центру с/г дорадчих служб, засновник першого в світі Музею сучасної апітерапії, винахідник, автор більше 5-ти тисяч різних публікацій по органічному землеробству, економіці, рибництву, сучасній апітерапії та прогнозуванню подій.

Революція гідності, - це визначна подія для всіх українців і саме про цю подію я вирішив поговорити з Володимиром Тарасюком.

-  Пане Володимире, чим ви можете пояснити, що при опитанні, яке було зроблене 18 лютого 2019 р. на Міжнародній виставці Агровесна, 87% висловились негативно про революцію гідності.

-  Це одночасно просте і складне питання. Активними членами революції гідності було не більше 4% населення України. До активістів можна додати ще близько 8% українців, які підтримували ці дії. Біля 30% були спостерігачами, які не висловлювались ні за, ні проти. Ну і противників революції було біля 58%.

Звичайно, що після того як внаслідок революції за лічені місяці населення України збідніло в 3-4 рази, то всі хто просто спостерігав і навіть ті хто підтримував це дійство без власної наживи вони перейшли на сторону противників революції гідності.

Революція Гідності як і перший Майдан Оранжевої революції принесла ті ж розчарування безсилості перед контрреволюцією, що продовжує закріплюватись, становлячи перепону у розвитку України на шляху демократії.

Досі ніхто не поніс жодного покарання за розстріл беззбройних повстанців на Майдані, це і є той дзвін, що б’є по нас.

Сполучені Штати поважають саме тому, що ця країна бореться за життя кожного громадянина так, що втрата ним життя стає національною втратою. Україна нагадує поле битви, де кожен намагається вкрасти з тіла пораненого дорогі обладунки.

Історія України це – суцільне винищування і геноцид.

-  Володимире, але на скільки мені відомо ви теж підтримували Майдан.

-  Коли починався Майдан я, як і більшість українців не тільки вітав його, а і періодично приймав у ньому активну участь. Але коли прилипли до майдану Тягнибок, Яценюк, Кличко, Турчинов, Порошенко та інші політики, які бачили в ньому шанс прийти до влади, то він почав переростати в революцію.

Можете зневажати мене, але в той час я робив все можливе, щоб зупинити це безглузде дійство. Я звертався до людей з проханням, щоб вони заглянули в історію. За усі часи людської цивілізації ще ні одна революція не приносила користі людям, бо революцію задумують романтики, здійснюють герої, а користуються її плодами негідники. І після кожної революції простих людей очікує убогість щонайменше на 15 років, а в гіршому випадку і на 30-50 років. Простий люд бідніє, а правляча верхівка, користуючись плутаниною в економіці наживається і біситься з жиру.

Я матеріаліст, але поважаю усі віросповідання і наймудрішими книгами вважаю Біблію та Коран. Можна з чимось не погоджуватися, але в цілому - це джерело мудрості. Задумайтеся над висловом: Моісей водив по пустині євреїв 40 років перед тим як привести їх до землі Обітованої.

А чому він не привів їх за два тижні, місяць чи два?

Відповідь проста. Протягом 40 років народжується два покоління людей і в останнього покоління повністю змінюється світогляд.

Якби Моісей привів євреїв на землю Обітовану за тиждень, місяць чи два, то вони залишилися б такими ж як і були. І нічого в їхньому житті не помінялося б.

На момент так званої революції гідності українці пройшли тільки 22 річний курс на шляху незалежності. Тож і не дивно, що після революції гідності практично нічого не змінилося. І це закономірно, ми отримали Президента, Прем’єр Міністра, Голову Верховної Ради, Голову Національного банку, Міністрів, чиновників саме таких, яких заслуговуємо. Ніхто ж нас не заставляв купуватися на подачки та вірити в брехню при голосуванні за цю команду. Нові вибори і знову теж саме. Вони є наше дзеркало.

А які ж пріоритети ми отримали від революції?

1. Найцінніше – це життя людини. Коли я дивлюсь на фотографії Героїв Небесної сотні, то у мене перед очима постають постаті їхніх родин, з якими вони вже ніколи не зустрінуться, і виникають питання: - За що? Хто це зробив? Чому так швидко знищили дерева, в яких були застрявші кулі, і по яким не складно було встановити їх траєкторію та дізнатися звідки вони прилетіли. Тож не випадково розслідування злочинів на Майдані не стало справою державного пріоритету, бо тут можливо справа не тільки в Беркутівцях. Зацікавленість щодо встановлення істини я бачу тільки в родинах Небесної сотні, потерпілих, журналістів та адвокатів Небесної сотні.

2. Майже чотирьох кратний обвал курсу гривні.

3. Знецінення грошей у людей, котрі довірилися українським банкам.

4. Здача територій України.

5. Безкінечна війна, в якій загинуло понад 13 тисяч українців.

6. Знедоленість і безробіття.

7. Різке зменшення кількості населення.

8. Занепад економіки і відсутність професійних кадрів.

9. Завищені тарифи на комунальні послуги. Ми платимо суттєво завищений тариф за газ, щоб покрити борги Нафтогазу, де крали, крадуть і будуть красти. Але і цього нашій владі замало: вводячи сплату за транспортування газу, а згодом і абонентну плату на лічильники призведе до ще більшого обкрадання населення на користь олігархів.

10. Медична реформа сприяє дорожчанню ліків, що в свою чергу призводить до зубожіння населення.

11. Уряд хвалиться масштабами будівництва і ремонту доріг. Тільки ось не задача: дороги швидше руйнуються ніж будуються і ремонтуються.

12. Злочинність в Україні скотилася до рівня бандитизму, але боротися з нею нікому. Сьогодні рівень організованої злочинності в країні “піднявся до такої високої міри, що він перевершив 90-ті”. Впоратися з нею нікому, оскільки реальних професіоналів в правоохоронних органах залишилося дуже мало і вони ледве-ледве справляються. Реформа МВС пройшла так, що нікому робити і нікому справлятися зі злочинністю. Українська злочинність спрощується, до примітизму. Бандитизм найпростіший. Є дві людини, є зброя. Все, можна йти грабувати що завгодно. Населення за двадцять доларів. Або якийсь банк за тисячу доларів. Наші сусіди вже з насторогою дивляться на Україну, побоюючись проникнення до них наших доморощених злочинних угруповань. Те що твориться в Україні зараз ні в яке порівняння з 90-ми не йде. Цей розгнузданий безпрєдєл ми щоденно спостерігаємо по телебаченню, радіо, на шпальтах газет і журналів та прямо на вулицях і біля своїх осель.

13. Масове розкрадання зброї зі складів і у військових частинах, яке відбулося по ходу так званої революції гідності в 2014 році при захопленні адміністративних споруд. На руках у нас стільки зброї, що можна озброїти 4 мільйони чоловік. Доволі часто доводиться чути, що ця зброя добута в боях з агресором. Це повна брехня. Кількість учасників АТО зазначена біля 370 тисяч. Із них реальні учасники бойових дій є не більше 40 тисяч, а маємо зброї на руках на 4 мільйони чоловік. Тож ця зброя не менше як на 90% крадена в військових частинах та на складах, що згоріли.

14. Усі революції дуже схожі між собою: до середніх і нижніх ланок влади приходять «Швондєри і Шарікови», а зверху займають місця ті, хто вміло їх використовує для власної наживи. Українська революція гідності відрізняється тим, що «Швондєри і Шарікови» посіли як в нижніх, середніх, так і верхніх сходинках влади.

15. Рейдерство сягнуло небувалих висот, бо його кришують представники влади.

16. Непродумана децентралізації місцевої влади призвела до виникнення більше 10 тисяч реєстраторів, серед яких безліч шахраїв, що здатні в лічені хвилини відібрати у Вас будь-яку власність (землю, житло, підприємство тощо).

17. Тіньова економіка зросла до 55%.

18. Місто Київ столиця України перетворилась на бомжатник, який утопає в смітнику. Складається враження, що в період так званої революції гідності бомжі із всієї України з’їхались у Київ, та так і залишилися тут назавжди.

19. Майже повністю зникла відповідальність чиновників всіх рівнів за низьке виконання своїх обов’язків. Держава перестала опікуватись інтересами своїх громадян.

20. Ринок землі сільськогосподарського призначення остаточно зруйнує Україну як державу. Для тих хто сумнівається в цьому я нагадаю, що з набуттям незалежності Україна мала найкращі стартові можливості із усіх республік колишнього Радянського Союзу. Але приватизація підприємств, яку охрестили «прихватизацією» за короткий термін майже повністю зруйнувала могутню економіку України. Впевнений, що ринок землі завершить цю справу.

Білорусія пішла іншим шляхом, і маючи значно гірші стартові можливості, досягла доволі солідних результатів.

21. Втрата власної історії і відсутність надії з боргами МВФ на майбутнє.

На сьогоднішній день вже багато українців зрозуміло, що революція гідності була не стихійним дійством, а спровокована частиною олігархів для переділу українського ринку, як це вже і відбувалося раніше при Оранжевій революції.

А народ, а що народ – його в черговий раз використали для досягнення своїх цілей. Тож зрозуміло, що плодами цієї революції скористалися саме ті негідники, які її задумали.

Не обійшлося і без руки Кремля. Дехто думає, що російська експансія розпочалася з 2014 року. Це далеко не так. Ще в часи правління Єльцина робилися перші кроки до цієї експансії. З приходом до влади Путіна була розроблена нова геополітична концепція по відношенню до усіх країн СНГ і в тому числі до України, в основу якої закладений провірений тисячоліттями принцип: розділяй і пануй.

Тож не випадково Кремль, за традицією радянських часів, фінансував наших комуністів та піклувався про церкви російського патріархату. Зверніть увагу на те, що лідери наших комуністів, не маючи власного бізнесу, жили і живуть зараз у маєтках не гірших, ніж у крутих олігархів, а церкви російського патріархату і зараз ростуть як гриби після дощу. Сіялась смута і через Верховну Раду, найбільша увага приділялась надуманим мовним, освітнім та релігійним питанням.

Та не дивлячись на затрачені Кремлем мільярди доларів у Путіна нічого не виходило. Ставка, яка була зроблена на комуністів і церкви Московського патріархату, не приносила бажаного кінцевого результату.

І тут на горизонті з’явилась партія Свобода. Саме в ній кремлівські лідери побачили найкращу козирну карту в своїй грі. З цього моменту Кремль робить основну ставку на безглузді націоналістичні дії лідерів партії Свобода. Російські політологи віддають належне керманичам партії Свобода і вони не обманули їхні очікування. Російська пропаганда уміло використовувала кожне слово, яке злітало з вуст Тягнибока, Мирошниченка, Фаріон та інших свободівців і націоналістів. В більшості випадків вони подавали слово в слово і цього було достатньо, щоб налякати російськомовних мешканців Криму, Півдня і Сходу України, формуючи у них ненависть до всього українського. Конфлікт з нашим найкращим адвокатом в Євросоюзі Польщею виник теж з вини партії Свобода і націоналістів.

Я знаю, що ще не так давно відсоток незадоволених революцією гідності був на 11% менший, тобто 76%. Це говорить про те, що з кожним роком населення України все більше і більше розчаровується в цій революції, наглядно бачачи її наслідки. Думаю, що і в подальшому цей відсоток буде збільшуватися.

-  Володимире, то виходить, що ви проти того, щоб вирішувати подальшу долю України шляхом революції?

- Це не зовсім так. Я за революцію яка робиться еволюційним, а не революційним шляхом з брязканням зброї та безглуздими підпалами. Я знаю, що і зараз є такі, що закликають до нового Майдану, щоб силовим способом скинути злочинну владу та відправити її за грати. На відміну від прихильників силового вирішення питання щодо повалення нинішньої влади друга група, яка складає більшість українців не закликає до нової революції, бо в кінцевому варіанті одні Швондєри і Шарікови змінять інших. Тож все потрібно вирішувати конституційним шляхом і це не означає, що владу не потрібно турбувати. Її не те що турбувати, її потрібно трясти, щоб їм навіть уві сні снилося, що за всі злочини прийдеться нести відповідальність.

Я думаю, що не за горами той день коли всі злочини реформаторської діяльності влади будуть визнані як геноцид проти власного народу.

-  Володимире, а хто на вашу думку виграв від революції гідності?

- Ну про олігархів, які влаштували переділ українського ринку, політиків які захопили владу та використали її в своїх інтересах і Росію, яка анексувала Крим я вже говорив. Звичайно, були і такі, що мародерствували або заробляли гроші на різних фондах. На жаль, абсолютна більшість фондів, особливо медичних і зараз працюють на себе. Точніше скажу так, я не знаю ні одного фонду, який працював і працює на інтереси громадян України. В основному я бачу тільки імітацію цієї роботи і показуху. Та я впевнений, що ці гроші не принесуть їм щастя.

-  То що ж виходить, якщо такий малий відсоток населення України приймав активну участь в так званій революції гідності, то це не революція, а звичайний державний переворот.

-  На жаль, з юридичної точки зору, то це так. Але тоді потрібно визнати, що всі державні акти з 2014 року і до сьогодні, включаючи і вибори Президентів є не дійсними. Тож краще взагалі не піднімати це питання.

Підводячи підумок можна сказати, що пройшли роки і в українців склалося два різних тлумачення про так звану революцію гідності, але як це не дивно в кінцевому варіанті вони зливаються в одне ціле. І це добре, бо підтверджує, що не діляться українці на Східняків і Западенців, вони єдині і неділимі.

Тож можна дивитися в перспективу з деяким оптимізмом і гумором.

Валерій Луференко