Останнім часом проводиться багато дискусій, щодо надання права пересічним українцям вільно володіти зброєю в цілях захисту особистого життя.

Дійсно, життя кожного українця зараз знаходиться в небезпеці, бо починаючи з 2014 року рівень злочинності зріс в декілька разів і зараз він значно вищий, ніж у 90-х роках минулого століття. Скоріше за все такого рівня злочинності і такої небезпеки для людей не було з часів татаро-монгольської навали.

«Злочинність в Україні скотилася до рівня бандитизму, але боротися з нею все одно нікому. Про це в ефірі однієї з українських радіостанцій заявив начальник Управління кримінальної розвідки УБОЗ Валерій Кур, повідомляє УНН.

За його словами, сьогодні рівень організованої злочинності в країні “піднявся до такої високої міри, що він перевершив 90-ті”.

Також, Кур зазначив, що впоратися з нею нікому, оскільки реальних професіоналів в правоохоронних органах залишилося дуже мало і вони ледве-ледве справляються. Я думаю, що нікому робити і нікому справлятися з боротьбою зі злочинністю. А вона спрощується, до примітизму. Сьогодні не класифікується вона, не перетворюється в дуже вишукану, складну, вона спрощується. Бандитизм найпростіший. Є дві людини, є зброя. Все, можна йти грабувати що завгодно. Населення за двадцять доларів. Або якийсь банк за тисячу доларів», – сказав він. http://ridnyi.com.ua/news/2018/03/25/post-22397

Страшно чути таке з вуст фахівців.

Походження зброї.

По радіо і телебаченню ідуть повідомлення, що на руках українців вже понад 4 млн. вогнепальної зброї. Нерідко політиками нав’язується думка, що це трофейна зброя, яка здобута у боях. Так, невелика частина зброї має трофейне походження, але на 80% - це крадена зброя.

Масове розкрадання зброї зі складів і в військових частинах розпочалося в ході так званої революції гідності в 2014 році при захопленні адміністративних споруд. Дещо пізніше зброя розкрадалась у військових частинах АТО. Та найбільше її крали на складах, тож не випадково наші військові склади мають тенденцію до «самозагорання».

Зараз можна купити будь-яку зброю на будь-якому ринку України. Смішно говорити, що просимо у Америки і країн Євросоюзу, щоб продали нам зброю на 100-150 млн доларів, а на Вінницьких складах злетіло в повітря в десяток разів більше. А ще смішніше те, що на руках у нас стільки зброї, що можна озброїти 4 мільйони чоловік.

Ми стали «тіньовою мілітаристською» державою. Наші сусіди вже з насторогою дивляться на Україну, побоюючись проникнення до них наших доморощених злочинних угруповань.

Чому це сталося?

Я добре пам’ятаю 90-ті роки, всяке бувало. Але тоді злочинні угруповування в основному дотримувались «понятій» і якщо з’являлись безшабашні, то вони платили за це своїм життям.

Те що твориться в Україні зараз ні в яке порівняння з 90-ми не йде. Цей розгнузданий безпрєдєл ми щоденно спостерігаємо по телебаченню, радіо, на шпальтах газет і журналів та прямо на вулицях і біля своїх осель.

Зрозуміло, що справитись з цим хаосом для нашої влади не реально, бо все це породжено її лідерами. Та і ті реформи, які вони запроваджують у життя тільки ускладнюють криміногенну ситуацію. Реформування міліції в поліцію не принесло ніякої користі та і звідки їй взятися, коли поліцію створили, а повноважень для неї не передбачили. Та саме найстрашніше це те, що був знищений «Інститут» дільничних. А саме від дільничних міліціонерів залежить швидкість розкриття злочинів по «гарячим слідам». В цілому штатна структура МВС суттєво зросла, а ось кількість фахівців, які мають розкривати злочини зменшилася.

Якщо уважно подивитися на штатну структуру МВС, то навіть школяру зрозуміло, що завдяки реформі у нас сформована жандармська держава, в якій на МВС покладається головна задача не розкриття злочинів, а обмеження в контакті українського народу з Президентом України і його опричниками, представниками Уряду, депутатами Верховної Ради України, чиновниками обласних, міських і районних адміністрацій. Важливість цієї задачі підкреслюється тим, що звичайним внутрішнім військам надали статус Національної Гвардії. Зазвичай це почесне звання надавалось за успішно проведені військові операції. Успішність наших Гвардійців мабуть в тому, що коли в країні проходить якась акція протесту, то проти невеличкої групи людей виставляється в 4-5 разів більше Гвардійців і поліцейських. Це я кожен раз наглядно спостерігаю, коли буваю в Києві на Банковій, Грушевського чи біля Верховної Ради України. Тож до розкриття злочинів у них і руки не доходять.

До речі, я багато критикував Януковича, коли він був Президентом і навіть після історії з яйцем називав його боягузом.

-  Віктор Федорович, вибачте мене будь ласка, бо порівняно з Порошенко ви мабуть детективний герой. Навіть у період так званої революції гідності у вас не було і третини охоронців, із того що має Порошенко щоденно на Банковій.

Друга причина, - це низький, а точніше майже нульовий фаховий рівень працівників нашої поліції, який дозволяє злочинцям жити і творити свої справи в Україні, як у Христа за пазухою.

Я негативно ставлюся до будь-якої революції, бо за історію людської цивілізації ні одна революція не принесла користі людям, а завжди обрікала населення країни на бідність і зубожіння як мінімум на 15 років, а то і 30-50 років. Усі революції дуже схожі між собою: до середніх і нижніх ланок влади приходять «Швондєри і Шарікови», а зверху займають місця ті, хто вміло їх використовує для власної наживи.

Українська революція гідності відрізняється тим, що «Швондєри і Шарікови» посіли як в нижніх, середніх, так і верхніх сходинках влади.

Більшовики в 1917 році тільки в піснях співали, що «до основания всё разрушат, а затем построят новый мир, в котором кто был ничем – тот станет всем», а насправді все було по іншому. В боротьбі з Колчаком, Дєнікиним, Антантою та різними бандами вони розумно використали в якості військових спеців майже 70% офіцерського складу царської армії, бо розуміли, що з Чапаєвими їм не перемогти.

Точно так само вони діяли і при формуванні більшовицької міліції. Саме широке використання бувших працівників жандармерії дало їм змогу швидко справитися не тільки з бандитизмом, а і суттєво покращити криміногенну ситуацію.

А наші Швондєри і Шарікови вирішили діяти по Чапаєвські, бо більш за все боялися не Путіна і бандюків, а власного народу і фахових людей в силових структурах влади. Ось ми і маємо втрату територій, нескінченну війну та розгнуздану злочинність.

Подивіться на наших міністрів та оточення нашого Президента, - це ж справжні типажі Швондєрів і Шарікових. Я навіть не знаю кого можна не віднести до цієї категорії.

Чим закінчиться?

Мені прикро чути від представників влади і кандидатів в Президенти, що для покращення криміногенної ситуації необхідно легалізувати украдену зброю. Це марення божевільних.

Ми часто посилаємося на інші країни, але беремо собі за приклад не краще, а найгірше, що у них є. Так в Америці є зброя майже у кожному будинку і що їм стало краще від цього? У них постійно відбуваються випадки, коли цією зброєю користуються діти та люди, котрим щось не сподобалось і вони зі зброєю в руках вирішують те чи інше питання і при цьому гинуть зовсім безневинні люди. В Американському Сенаті і Конгресі після кожного випадку застосування зброї виникають розмови про те, що необхідно заборонити продаж зброї населенню або на перших порах хоча б обмежити, але це зробити їм складно, бо зброя для американця, що кинджал для кавказця.

Звертаюсь ще раз до тих представників влади і громадських об’єднань, у котрих є божевільне марення до легалізації краденої зброї: ви що і по-справжньому думаєте, що людина, яка має автомат, кулемет, гранатомет, гранати, міномет, міни та іншу подібну зброю буде її реєструвати? Якщо ви так думаєте, то ви не сповна розуму і схожі на Авакова, котрий може вручити зброю навіть таким як Ківа чи Шкіряк.

Це невірний шлях. Можна багато критикувати радянський режим, але згадайте, що в ті часи можна було спокійно розгулювати серед ночі по будь-якому парку, що і робили закохані, а зараз людина може постраждати від застосування зброї навіть серед білого дня в центрі Києва.

А розкриття скандальних злочинів, пов'язаних з вбивствами і пограбуваннями майже ніяке, бо нікому це робити.

Криміногенна ситуація в Україні зміниться на краще, коли у всіх владних структурах замість Швондєрів і Шарікових з’являться фахівці. А поки що нам потрібно набратися терпіння і на чергових виборах зробити правильний вибір.

До нової революції я вас не закликаю, бо в кінцевому варіанті одні Швондєри і Шарікови змінять інших. Та це не означає, що владу не потрібно турбувати. Її не те що турбувати, її потрібно трясти, щоб їм навіть уві сні снилося, що за всі злочини прийдеться нести відповідальність. А те що вони своїми діями спровокували бандитизм в Україні – це вже злочин.

Володимир Тарасюк, експерт дорадник

067-656-59-39, 097-233-91-32