В Україні ціни на молочну продукцію наразі значно вищі, ніж в країнах Європи. Та найстрашніше це те, що якість нашої молочної продукції не сприяє здоров’ю населення, а скоріше навпаки – шкодить. І це не дивно, бо з кожним роком кількість ВРХ зменшується, а асортимент молочної продукції збільшується. Не складно зрозуміти, що за наповнювачі в цій продукції і як вони впливають на скорочення життя українців.

В свій час держава брала курс на стимулювання сільської молоді до створення виробничих та обслуговуючих кооперативів. На думку багатьох прихильників кооперативного руху - це дало б змогу запропонувати споживачеві вітчизняну продукцію за доступними цінами, а селянам – можливість реалізувати свою продукцію, отримати за це хороший дохід та підвищити якість свого життя. Саме за рахунок розвитку кооперації робилася ставка на вирішення проблем в молочній галузі, але ця програма в зародиші з тріском провалилася по вині безтолковості наших можновладців.

Перший удар, який був нанесений по особистим селянським господарствам на які робилась ставка – це податок на нерухомість, який включає не тільки житлові приміщення, а і сараї, туалети, душі та собачі будки, якщо вони примикають до будівлі. В той період ми радили селянам корови тримати в сараях накритих плівкою ПВХ, а замість душів і туалетів висаджувати кукурудзу квадратно гніздовим методом. Одночасно вирішується дві проблеми: удобрення ґрунту і податок за такий туалет і душ платити не потрібно. Звичайно, це жарт, але у тих людей хто пропонував і голосував за податок на підвали для овочевої продукції і твердого палива, сараї, приміщення для бджолиних вуликів, літні душі та собачі будки точно в голові ні однієї клепки немає. Це можна розцінювати безглуздістю або навмисним злочином проти українського народу.

Другим і завершальним ударом по майбутньому кооперації було створення умов, за яких молодь покидає село, виїжджаючи на заробітки до країн Євросоюзу.

Ну і третє, що не врахували в Міністерстві аграрної політики – це відсутність кормової бази в особистих селянських господарствах, бо в їх розпорядженні тільки 0,5% землі, а всім іншим розпоряджаються агрохолдинги і агрофірми.

Послідуючі спроби Міністерства аграрної політики зацікавлювати господарства доплатами на кожну голову ВРХ теж не принесли ніякого успіху.

Для розвитку цієї галузі сільського господарства потрібне інше кардинальне рішення.

Давайте задамо собі питання: - Чому агрохолдинги і агрофірми не бажають вирощувати ВРХ?

Відповідь лежить на поверхні: від посіяної кукурудзи, соняшника, ріпаку чи інших зернових прибуток отримується через 7-10 місяців, а при закладанні сучасної молочної ферми її окупність становить 8-12 років. Тож нереально очікувати того, що керівники агрохолдингів і агрофірм будуть собі в збиток перейматися розвитком молочарства. Не будуть вони цим перейматися навіть при існуючій державній підтримці.

А тим часом ситуація в молочній промисловості з кожним роком погіршується. Із-за відсутності достатньої кількості молока основу більшості молочних продуктів складає низькоякісна пальмова олія.

В журналі «Агросвіт України» в статті «Бронювання безсмертя для померлих людей…» повідомлялось, що пальмова олія - це жири, які не розщеплюються в людському організмі. Температура плавлення пальмової олії – майже 40⁰С. А температура усередині людського тіла – близько 36,7^оС. Тому молекули пальмового масла в людському організмі не розщеплюються. Вони осідають на стінках кровоносних судин, сприяючи утворенню атеросклеротичних бляшок і тромбів, що приводить до варикозного розширення вен, гіпертонічної хвороби, і, нарешті, закінчується інфарктами або інсультами.

Але продукція із застосуванням пальмової олії дешевше, тому з нею складно конкурувати виробникам якісного, натурального продукту харчування.

Перенасичений український ринок пальмовою олією азіатських виробників, «бізнес», заради власної вигоди, наражає на смертельну небезпеку здоров'я нашого народу.

Медики б'ють тривогу, тому що пальмова олія особливо шкідлива для здоров'я людини, вона сприяє ожирінню, раку, діабету, порушенню функцій ендокринної системи, зокрема – щитовидної залози, внаслідок чого наступає безліч тяжких наслідків.

Та чи є якась перспектива в українському молочарстві?

При існуючих підходах не існує перспективи в нарощуванні поголів’я ВРХ в Україні. Для глобального вирішення цього питання потрібно багато коштів, а їх заплановано в бюджеті на рік стільки, що навіть з натяжкою не вистачить на одну область. І в даному випадку це не провина Уряду чи Верховної Ради України. Щоб щось дати - потрібно мати або знати, де взяти. Економіка України із-за війни знаходиться в кризовому стані.

І так, чи є якийсь розумний вихід із цієї ситуації, яка склалася в молочарстві?

Вихід завжди є і знаходиться він там само де і вхід. Все геніальне криється в простоті і знаходиться на поверхні, але ми його не бачимо, тому що дивимося далеко і глибоко або не хочемо бачити.

Дійсно, на сьогоднішній день у держави немає необхідних коштів для вирішення усіх проблем, які склалися в молочарській галузі, бабусі і дідусі, як би ми їх не зацікавлювали, не будуть нарощувати кількість ВРХ, бо не мають для цього здоров’я, агрохолдинги і агрофірми теж не будуть займатися цим собі в збиток, але ж можна створити умови при яких саме агрохолдинги і агрофірми будуть зацікавлені в розвитку цього напрямку сільського господарства.

Податок на «бездітність», а точніше податок на відсутність ВРХ, ось єдиний спосіб швидкого вирішення проблеми.

Усі люди старшого віку в радянські часи сплачували податок на бездітність. Не сплачували тільки ті, хто надавав довідку, що не може мати дітей та при досягненні віку, коли це недоцільно. І це було справедливо. Тож нічого банального в цьому немає, якщо ввести на 5-10 років податок на відсутність ВРХ.

Розмір податку: 3 тисячі гривень на кожні 5 га землі сільськогосподарського призначення. Кожен фермер, що обробляє 5 га землі спроможний утримувати одну корову. Це ж стосується агрофірм і агрохолдингів. Хто не бажає займатися розведенням ВРХ - сплачує податок. Кошти, що будуть надходити від цього податку мають направлятися (усі до копійки) на державну підтримку створення ферм за сучасною технологією і на погашення 70% вартості ВРХ, закупленого за кордоном. Податок мають сплачувати усі без виключення, незалежно від направленості діяльності господарств (зерновиробництво, овочівництво, садівництво, ягідництво, тепличне направлення тощо). Не повинно бути ніяких пільг, а ні зональних, а ні вікових чи ще якихось.

Якщо за 10 років ця проблема не буде вирішена повністю, то термін збору цього податку може бути продовженим ще на 5 років.

Саме такий підхід дасть можливість в короткий термін, а точніше за 5 років вирішити усі проблеми в молочній галузі, покращити зайнятість сільського населення, поліпшити розвиток соціальної сфери на селі, мати органічні добрива для полів, наповнити внутрішній ринок якісною молочною продукцією, отримати конкуренто спроможну молочну продукцію для експорту на зовнішні світові ринки та отримати стабільне додаткове наповнення державного бюджету.

Цю пропозицію я подаю вже в третє.

Перший раз ще за президентства Петра Порошенко. Відповідь була аморфною, а на словах в Міністерстві аграрної політики мені сказали: - Якщо ми будемо втілювати в життя вашу пропозицію, то нас просто звільнять з роботи, тому що сім’я Петра Порошенко входить до лідерів серед агрохолдингів і він не переймається ВРХ та не любить сплачувати податки.

Вдруге я звернувся з приходом до влади нинішнього Уряду. Але отримав відписку ідентичною як і при Петрі Порошенко. Складається враження, що складали відповідь одні і ті самі чиновники з Міністерства аграрної політики. Зрозуміло, що не в захваті від цієї пропозиції понад 90% агрохолдингів і агрофірм, які відкрито лобіюють свої інтереси як в Уряді так і в Верховній Раді.

Я розумію, що ідея з введенням будь-якого нового податку не всім сподобається, але повірте, що і іншого шляху у нас теж немає. Прихильникам обслуговуючих кооперативів, які вважають, що бабусі і дідусі створять молочні ріки в Україні чи це зроблять самотужки агрохолдинги і агрофірми при існуючій державній підтримці скажу так: це обов’язково відбудеться, коли рак на горі свисне. Тільки ось незадача - раки то не свистять.

Якби там не було, але це єдиний шлях, який дозволить за короткий термін вирішити питання наповнення українського ринку якісною молочною продукцією і суттєво збільшити експорт без витрат з державного бюджету. І це не міф, а реальність.

Володимир Тарасюк, директор навчального центру

Національної асоціації с/г дорадчої служби України

Довідки за тел.: 067-656-59-39