Так можна ловити рибу чи ні?

 

Після виходу серії публікацій в журналі «Агросвіт України», газетах «Ружинська земля», «Житомирщина», Черкаський край та інших виданнях України, щодо любительського і спортивного рибальства у водоймах, в яких здійснюється рибогосподарська діяльність, багато орендарів водойм і рибалок неправильно зрозуміли свої права і обов’язки. Виникла необхідність ще раз повернутися до цього питання.

Шановні орендарі водойм і рибалки! Перед законом ми усі рівні.

Існує безліч законодавчих актів, які регулюють діяльність орендарів водойм та рибалок, і якщо розглядати кожен Закон України окремо, то можна потрапити в оману. Кожен Закон є доповнення один одного. Тож, щоб правильно визначитися в тому чи іншому питанні, потрібно уважно вивчати усі законодавчі акти без винятку, а не вишуковувати пункти і статті Законів, які вигідні тій чи іншій стороні.

За останні три роки в журналі «Агросвіт України» було надруковано багато статей різних авторів щодо заборони рибальства на водоймах, де здійснюється рибогосподарська діяльність. Аналогічні публікації були і в газеті «Ружинська Земля», в яких працівник прокуратури розглядає ловлю риби в орендованій водоймі як крадіжку.

У статті Володимира Зоряного «Чи варто повертати в загальне користування ставки, які розташовані в межах населених пунктів?» надається інформація про те, що аналіз змісту договорів на оренду водойм по Житомирській області показав, що на усіх водоймах області можна вільно рибалити (винятком є ТДВ «Житомиррибгосп» і Агрофірма «Україна»).

Так хто ж правий з авторів? Тим більше, що автором багатьох статей, в яких говорилось про обмеження любительського і спортивного рибальства, був я.

Шановні орендарі водойм і рибалки, не зважаючи на деякі протиріччя, усі автори праві.

Наприклад, у моїх статтях і думаю, що так само у висловлюваннях працівників прокуратури, йшлося про заборону любительського і спортивного рибальства на ставках, де ведеться рибогосподарська діяльність за умови, що це обмеження зафіксовано в Договорі. Я і уявити собі не міг, що майже в усіх Договорах по Житомирській області орендарі водойм не потурбувались про те, щоб зробити це обмеження.

У газетах, журналах і в Інтернеті, на радіо і по телебаченню продовжується обговорення окремих положень Закону України «Про аквакультуру» стосовно загального водокористування. Найбільше суперечок точиться навколо ст. 51 і 47 Водного кодексу.

Представники Уряду та Державного агентства рибного господарства України неодноразово зосереджували увагу щодо питань загального водокористування згідно зі ст. 51 Водного кодексу України, яка встановлює, що орендар водного об'єкта зобов'язаний передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Обмеження загального водокористування передбачено у статті 47 Водного кодексу України. Обмеження погоджується між орендарем та орендодавцем та встановлюється у договорі оренди водного об'єкта. Орендар водойми обов'язково повинен доводити до відома населення про умови водокористування, а також про заборону загального водокористування. У разі, коли орендарем або орендодавцем у договорі оренди не встановлені обмеження, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

При використанні рибогосподарських технологічних водойм здійснення загального водокористування не передбачено. В таких водоймах не встановлені умови для купання громадян, плавання на човнах, спортивної та любительської риболовлі тощо.

Тож з одного боку ст. 51 Водного кодексу дає право громадянам на загальне водокористування і в тому числі і рибальство, а з іншого ст. 47 обмежує це право і тут виникають суперечки.

Чи не помилка це в законодавстві?

Шановні орендарі водойм і голови сільських (селищних, міських) рад, Господь Бог дарує нам життя, а все інше залежить від нас. Тож не випадково в народі кажуть: «На Бога надійся, а сам не плошай».

Статті Водного кодексу, як Всевишній, кожній стороні дарують право, але воно буде реалізоване тільки в тому випадку, якщо закріплене договором оренди.

Для заощадження коштів 99% орендарів водойм при укладанні договорів не звертаються до послуг юристів і як результат - мають багато клопотів, бо не всі необхідні обмеження в них враховані. Це в першу чергу стосується права усіх мешканців України на загальне водокористування. Якщо в договорі оренди не прописані обмеження загального водокористування, то Орендар водойми не може заборонити ловити рибу в ставку не тільки односельчанам, а і приїжджим риболовам-любителям та риболовам-спортсменам. В даному випадку Орендар може вимагати від них тільки виконання Правил рибальства.

Разом з тим у сфері аквакультури передбачено такий вид діяльності як рекреаційні послуги в аквакультурі. Суб'єкт аквакультури може в рамках наданого йому в оренду водного об'єкта або рибогосподарської технологічної водойми облаштувати місця для оздоровлення, відпочинку, екологічного виховання населення, в тому числі послуг з риболовлі. Надавати свої послуги суб'єкт господарювання може як на платній, так і безоплатній основі. Порядок надання рекреаційних послуг, їх вартість та правила поведінки відпочивальників на водному об'єкті або рибогосподарській технологічній водоймі встановлює орендар. Але надавати послуги на платній основі Орендар водойми має право, якщо у нього є відповідний КВЕД для цього виду діяльності.

Дехто помилково вважає, що Спецводокористування призупиняє право громадян на загальне водокористування. Це далеко не так. Спецводокористування не стосується цього питання. Докладніше про Спецводокористування можете дізнатися за тел. 067-656-59-39.

Багато Орендарів водойм покладаються на рішення судів, які друкувалися в різних виданнях. Але в цих статтях замовчувалась загальна статистика, згідно з якою на користь Орендарів виносилося 19% судових рішень (2010-2012 роки), 7% в 2013 і 0% в 2014 році.

Чому виникали суперечливі судові рішення при ідентичних питаннях?

Багато людей вважає, що це породжено суперечливістю нашого законодавства. Частково це правда, але за великим рахунком суперечливість судових рішень пояснюється правовим нігілізмом, при якому суддя не несе відповідальності за неправильно прийняте рішення.

Основою усіх обмежень на орендованій водоймі є Договір. Саме зміст укладеного Договору між Орендарем і Орендодавцем береться до уваги при розгляді судової справи.

Виконання умов Договору контролюється місцевими органами влади та працівниками рибоохорони незалежно від того є на водоймі режим СТРГ чи немає.

Як правило, органи місцевого самоврядування зобов’язують орендарів визначити на водоймі місця для відпочинку людей та любительського лову риби, закріпити їх відповідними знаками й утримувати в належному санітарному стані. Якщо орендар водойми не визначив місця для відпочинку й любительського лову риби, то можна відпочивати й ловити рибу в будь-якому місці.

Дозвіл на любительську та спортивну риболовлю не дає права на браконьєрство та крадіжку риби з наступною її реалізацією на стихійних і законних ринках. Майже у всіх куточках України можна побачити за межами ринків продажу живої, копченої і сушеної риби без належних ветеринарних документів. Інколи це трапляється і на сільських базарах та на ринках районних центрів. Найбільше краденої риби відкрито реалізують обабіч автострад і біля поїздів на перонах вокзалів.

Браконьєрський вилов риби і крадіжки зменшаться в десятки разів, якщо покласти край незаконній її реалізації.

Боротьбу з незаконною реалізацією риби в першу чергу покладають на обласні управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства і місцеві органи влади. Реалізація риби без ветеринарної довідки категорично заборонена.

Чи можна зробити додаток до раніше укладеного договору, щоб обмежити любительську і спортивну ловлю риби на орендованій водоймі?

Звичайно можна, якщо при громадському обговоренні погодиться на це громада села. В багатьох регіонах України, там де орендарі водойм турбуються про соціальну сферу своїх сіл, займаються спонсорством, надають допомогу пенсіонерам, облаштовують місця для відпочинку селян, то після громадського обговорення на сході села зазвичай громада виносить рішення на користь орендаря водойми.

Тож для того, щоб селяни частково обмежили себе в наданому їм праві на загальне водокористування, яке включає і любительське та спортивне рибальство потрібно не кричати на них, а найти спільну мову і все буде гаразд.

Необхідні консультації з цих питань голови сільських рад, орендарі водойм і рибалки можуть отримати за тел. 067-656-59-39. Ми за те, щоб між Вами був мир, спокій і злагода. У будь-якій війні переможців не буває.

Питання загального водокористування та інші проблемні питання можна було б набагато простіше і швидше вирішувати, якби орендарі водойм створили свою Всеукраїнську громадську організацію, яка б охоплювала усі райони та області України. Мова про це уже ведеться більше 10 років, але на сьогоднішній день є тільки одна асоціація, яка заслуговує поваги - це Черкаська обласна асоціація працівників рибного господарства. Голова правління цієї громадської організації кращий рибник України Чернишук Іван Іванович, який постійно в центрі уваги преси, радіо, телебачення і місцевих органів влади.

Настав час, на думку Івана Чернишука, масово відновити в рибництві ті технології, які були успішно запроваджені у 80-их роках минулого століття. Адже тоді було одержано такі показники продуктивності ставкового гектара, яких до сьогодні не перевершено. Тобто треба вирощувати товарну і посадкову рибну продукцію за інтенсивно-технологічною системою. Збагнімо, що це у поєднанні з проведеними позитивними та фаховими змінами у прийнятій законодавчій базі підніме рибопродуктивність ставків і поповнить державну скарбницю. А нікому непотрібні безглузді інструкції та циркуляри лише руйнують галузь. Має бути лише мінімальна міра участі державних структур. Бо зайве втручання може заподіяти не менший збиток розвитку виробника, ніж недостатня підтримка його державою. На даному етапі розвитку та інтенсифікації риборозведення потрібна тверда політична воля і фахове розуміння проблем галузі, їх обговорення із фаховими спеціалістами та громадськими організаціями.

Володимир Тарасюк