Антистресовий сад

або

Абстракціонізм в садівництві   

Рекомендаційна стаття для дорадників, власників агротуристичних садиб, селян та дачників

 

Людині стає усе сутужніше відновлювати фізичні сили й зберігати душевну рівновагу. У більше вигідному положенні перебувають селяни, власники заміських будинків і дачники. Адже орудуючи косаркою на газоні або плоскорізом на грядці, вони роблять це не тільки для свого улюбленого саду, але й собі в благо, звільняючись від подразнення й утоми, що нагромадилися за тиждень.

Те, що перебування в саду благотворно позначається на фізичному й психічному стані людини, у садівників ніколи не викликало сумнівів. Звичайно, прогулянка по саду чи відпочинок в зеленій альтанці сприяє відновленню наших сил, але активний відпочинок приносить найбільше користі. Це стверджують тепер і лікарі, які все частіше звертають увагу своїх пацієнтів на цілющу силу спілкування із природою, нехай навіть винятково в рамках «дачної програми» чи «агротуризму». В Америці та в країнах Західної Європи в багатьох клініках і пансіонатах пристарілих вже давно використовують "садову терапію" при лікуванні різних психічних розладів. Позитивні емоції в пацієнтів з депресивними станами викликає, наприклад, сам процес вирощування рослин - від посадки й догляду за ними до збору врожаю, що сприяє виробці у хворого певного терпіння. Коли людина бачить плоди своєї праці, то до неї повертається почуття радості й задоволеності. Що ж стосується садівників-аматорів та селян, то їм цей стан знайомий як нікому іншому. Так що, якщо ви маєте потребу у відновленні життєвих сил, то вам не варто упускати таку чудову можливість.

"Антистресовий" сад повинен повернути людину до її природного стану, дати можливість іти на поводу своїх почуттів і бажань хоча б на відпочинку. Наприклад, на той випадок, коли на загальній терасі в будинку, де збирається вся родина, стає занадто галасливо, а ви не готові підтримати загальні веселощі, у саду повинно бути таке містечко, куди в будь-який момент можна зайти, щоб, зручно влаштувавшись, якийсь час побути на самоті. Усім відомо, що для підйому настрою іноді немає нічого кращого, чим дружня бесіда. Тому варто, щоб ваше улюблене місце дозволяло приймати гостей прямо в саду. Для створення такого куточка використовуйте спеціальні меблі, яку можна залишати під відкритим піднебінням у будь-яку погоду. Наприклад, меблі із пластику, їх не потрібно кожен раз забирати під дах.

Великий доглянутий газон – чудова прикраса саду. Соковита зелень трави діє на людину заспокійливо, а на ділянці створюється відчуття простору. Але щоб не стати рабом газонокосарки, треба зробити головне - правильно вибрати вид трави: вона повинна рости не настільки швидко й давати гарне й щільне покриття.

Різнобарвні фарби завжди сприяють гарному настрою. Однак, зловживати цим не варто, тому що занадто строкаті квітники викликають, скоріше, подразнення. Щоб створити вишукану по красі колірну комбінацію буває досить використовувати не більше двох основних кольорів. Різні фіолетові відтінки квіток дзвіночків, шавлії дібровної й дельфініуму чудово поєднуються з білими суцвіттями флоксів чи інших квітів. Віддавайте перевагу стриманим тонам: рожевий, білий, синій, світло-жовтий і фіолетовий діють заспокійливо, на відміну від вогненно-червоного й жовтогарячого. Але антистресовий колір №1, безумовно, зелений - цвіт життєстверджуючий і заспокійливий одночасно. Тому без декоративнолистних рослин не може обійтись жоден сад.

Сад почуттєвих насолод

Він впливає на всі наші зовнішні почуття - зір, слух, дотик, нюх, смак. Звичайно, що за день найбільше утомлюються очі, наприклад від роботи на комп'ютері чи від перегляду телепередач. Але варто тільки провести якийсь час у саду, давши їжу іншим органам почуттів, - відчути пахощі квітів, доторкнутися до ніжних пелюстків, прислухатися до шелесту трави, - як від утоми не залишиться й сліду. Чудовими ароматами відрізняються, квітки космеї темно-червоної (Cosmos atrosanguineus), більшості троянд, чубушнику, ехінацеї, матіоли тощо. Щиру насолоду можна отримати від дотику до м'яких опушених листів чистецю візантійського (Stachis byzantinа) або коров’яку атласного (Verbascum bombyciferium). А для слуху надзвичайно приємний тихий шепіт листя берези, дубу чи липи.

З великою насолодою згадую старий прадідівський сад, який був найліпшим місцем наших дитячих забав. То ж любов до саду мені була прищеплена ще з дитячих років, а перші дерева я почав садити вже у 8-річному віці.

Так сталося, що в 14 років я залишив рідні місця, а коли повернувся через 30 років, то сад був настільки занедбаний, що реставрувати його не було змоги. Із 350 дерев я залишив тільки двох "старожилів": яблуню, яка була ровесницею Т.Г.Шевченка, і шовковицю, котра могла "пам'ятати" часи Богдана Хмельницького.

Закладаючи новий сад, я вирішив використати стародавній стиль архітектурного садівництва — стиль формалізму, коли дерева в саду розміщують правильними рядами.

За кілька років вдалося виконати титанічну роботу: змінити ландшафт місцевості, бо дуже крутим був схил, відновити родючий шар грунту, водопостачання та посадити близько 500 фруктових і 300 дерев лісових порід. Але з наближенням до завершення архітектурної композиції саду я на превеликий жаль не відчував задоволення, швидше навпаки: з кожним днем переконувався, що роблю щось не те. Сад, який був дуже зручним для обробітку, зрошення і збирання врожаю, не приносив внутрішньої насолоди. Він більше нагадував промисловий сад, який за всіх своїх переваг не є виразником єдності природи й людини.

І тоді, за подальшого перепланування, я намагався надати ландшафтові природного вигляду — "щасливої випадковості природи". Прямі лінії посаджених дерев були доповнені вільними кривими відповідно до ландшафту місцевості. Вийшло поєднання західного формалізму із східним натуралізмом.

Сад також був доповнений штучною водоймою, в'юнкими стежками і трав'яними бордюрами, а ще — й пасікою на 11 бджолосімей. Нововведення значно поліпшили естетичний вигляд саду, але, перебуваючи в ньому, я, як і раніше, відчував, що чогось не вистачає.

Збираючи гриби в лісі, який зачарував мене своїм природним затишком, у моїй пам'яті воскресли картини дитинства, що викликали спокій і незбагненну насолоду.

Дерева стояли хаотично, вперемішку: дуби, ялини, сосни, берези, осики, берести, клени... Таке розташування їх надавало лісові особливого затишку, підкреслювало природну первісність.

Від радісного захоплення я ледве не закричав: "Ось що я втратив... і так довго шукав!"

Сад, у якому минуло моє дитинство, практично нічим не відрізнявся від цього лісу.

Приємне сприйняття людиною абстракції в архітектурній композиції саду лише підтверджує нерозривний зв'язок людини з природою.

Протягом наступної осені й весни я змінював свій сад, надаючи йому абстракціонізму. Основою під час садіння дерев були не прямі й криві лінії, а ландшафт місцевості. Дерева садив, поєднуючи різні породи і сорти, а також враховуючи різноманітні відтінки в різні пори року.

Сад змінювався, як кажуть, "на очах", наповнювався природним затишком, чимось нагадуючи ліс. Можливо, з висоти пташиного польоту він був не таким красивим, як раніше, але ж ми не птахи, і не літаємо, а ходимо по землі. І нам важливо, що ми відчуваємо саме тут, на своєму місці.

Хоч, можливо, абстрактна композиція саду, яка природно поєднується з ландшафтом місцевості, подобається і птахам. Бо ж, мабуть, не випадково невдовзі у нашому саду поселилися пугачі та багато інших птахів, які колись, після викорчування старого саду, покинули його.

У розмовах із садівниками мені не раз доводилося вислуховувати сумніви з приводу доцільності використання стилю абстракціонізму в архітектурній композиції саду, мовляв, за хаотичного розміщення дерев виникають додаткові труднощі в обробітку грунту, під час поливання, збирання плодів, знижується врожайність тощо.

Спочатку і в мене виникали такі думки, але, облаштовуючи сад, я переконався, що це не так. Зараз на більшій частині нашого саду дерева ростуть "у режимі лісу", тобто грунт між ними засіяний багаторічними травами, які підкошуємо мотокосаркою не частіше одного разу на місяць і не прибираємо покосів.

Крім того, за утримання саду "в режимі лісу", тобто з килимовим трав'яним покривом, грунт надійно захищений від ерозії, як за частого поливання, так і під час зливових дощів.

А щодо труднощів у збиранні врожаю, то вони не відчутні, адже цей процес у присадибному саду досить відрізняється від промислового.

Хаотичне змішане розташування дерев у саду значно поліпшує їхнє взаємозапилення.

Таким чином, розглянувши всі "за" і "проти", я надаю перевагу абстракційній композиції саду на присадибних і дачних ділянках.

Абстракціонізм в садівництві, як найкраще вписується в формування саду агротуристичних садиб.

Головне досягнення такого саду – це не тільки боротьба зі стресами, а і турбота про нашу душу. Ми торкнулися досить цікавої теми – душі людини, яка завжди має бути на першому місці.

Формуючи сад для душі вам знадобляться не тільки фруктові, а і декоративні дерева, кущі, килимові рослини, водяні рослини, посадковий матеріал квітів тощо.

Володимир Зоряний