Апітерапія прогресує

Апітерапія, яка пов’язує сон на вуликах, енергетику землі, пророщені зерна пшениці, фітонциди рослинного світу і магію води має велике майбутнє для оздоровлення, лікування складних хвороб та збільшення тривалості життя людини.

На самому півдні Житомирщини, в Ружинському районі, с. Рогачі на базі Навчального центру сільськогосподарських дорадчих служб України створюється перший у світі музей сучасної апітерапії.

 

Створенню цього музею сприяло відвідання Житомирщини австрійськими і американськими вченими, яке входило до програми ХХХХІV Міжнародного Конгресу Апімондія, що проходив в Україні у вересні 2013 року.

Це була завершальна поїздка. Перед цим вони відвідали усі місця запропоновані Конгресом по Апітерапії, починаючи з Криму і завершуючи Житомиром, але особливого захоплення на їх лицях я не помітив.

Уже вечоріло і я запропонував відпочити і переночувати в Навчальному центрі дорадчих служб, створення якого розпочалося у 2013 році.

Ранком я не міг зрозуміти, - чим стурбовані мої гості? Вони раділи немов малі діти, бігаючи зі своїми приладами по ділянці. Періодично вони вигукували: - І тут райське місце, і тут, і тут теж!

За сніданком все з’ясувалося: на ділянці вони виявили сильний позитивний енергетичний потенціал, який розповсюджується із землі через порожнину, яка мала направлення вглиб земної кори.

На думку австрійських і американських вчених в стародавні часи - це було місце поклоніння богам і саме в цьому місці варто займатися бджолиною терапією. Потужний позитивний енергетичний потенціал, який йде з надр землі буде в десятки разів посилювати біополе бджолиної сім’ї, а це в свою чергу дасть можливість успішно лікувати понад 80% людських хвороб. Представлені ж на Конгресі місця по бджолотерапії не викликали захоплення у наших гостей саме тому, що розташовані вони саме там, де енергетика землі ніяк не діяла, діяло слабо або діяла негативно. Бджолині сім’ї створюють не тільки своє біополе, а і виконують функцію ретранслятора, і якщо вулики розміщені в місці з негативною енергетикою землі, то вони будуть її посилювати в декілька раз. Тобто, залежно від того, де розташований павільйон може бути позитивна дія на людину, негативна або ж нульова (ні користі, ні шкоди). На жаль, 99% бджолярів, які створюють павільйони для апітерапії не враховують енергетику землі і цим наражають себе і тих, кого вони лікують на велику небезпеку. Павільйони апітерапії бажано встановлювати на місцях, де стояли колись церкви, костьоли, мечеті, капища язичників тощо. Сотні років тому люди були значно ближче до природи і з великою точністю уміли визначати місця як з позитивною енергетикою, так і з негативною. Місця з позитивною енергетикою вони використовували для поклоніння богам, а з негативною енергетикою для недобрих справ (чаклувань тощо). На жаль, до ХХХХІV Міжнародного Конгресу Апімондія в Україні ніхто не приділяв цьому уваги.

Варто зауважити, що ще за два роки до приїзду австрійських і американських вчених Валерій Васильович Козак, академік УАН звернув увагу на наявність в цьому місці потужного позитивного енергетичного потенціалу. Тож пальма першості в цьому відкритті належить саме академіку УАН Валерію Козаку.

Це місце приваблювало ще й тим, що рівень радіації спостерігався значно нижче природного фону. Такі показники були нелогічні, тому що в 15-ти кілометрах (по повітрю) знаходився потужний кам’яний кар’єр, а в протилежному напрямку за 25 кілометрів була чимала радіоактивна пляма. В 1986 році ми завезли для фундаменту бетонні блоки із Вишгороду і тривалий час не застосовували їх, тому що вони вилучали значний радіоактивний фон. Через рік ми були дуже здивовані, коли при замірах радіоактивний фон був нижче природного. Це було схоже на фантастику і не піддавалося ніякому поясненню. Але факт залишається фактом.

Послідуючі заміри підтвердили вірність попередніх. Тож ніякої помилки не було.

Та головна привабливість цього місця не в тому, що тут рівень радіації нижчий природного фону, а в тому, що саме тут під землею знаходиться джерело здоров’я.

Відверто кажучи я хоч і філософ в душі, але закостенілий матеріаліст і не зразу сприймаю те, чого не розумію. Тим більше не сприймаю те, чого не можу пояснити собі з наукової точки зору. Тому мабуть не випадково висловлювання академіка Валерія Козака і австрійських та американських вчених я сприйняв з деяким гумором.

Та мій внутрішній гумор і недовіра дуже швидко зникли коли я почав глибоко аналізувати ті факти, про які мав достовірну інформацію.

В 1996 році на цій ділянці була спроба пробурити свердловину та пройшовши 44 метра ми не дістали води і розпочали бурити в іншому місці. І тут трапилося чудо. На 26-му метрі 26 метрів шнеків разом з мотобуром вилетіли із свердловини, піднявшись в небо десь на сорок - п’ятдесят метрів. Усіх робочих оббризкало мокрим піском. Із свердловини йшов шум гуркотячого водопаду, який періодично змінювався на шум гірської річки, яка перевертає каміння. У нас склалося враження, що ми попали на потужну підземну річку. Але знову опустивши шнеки ми не виявили нічого крім мокрого піску з дрібними камінчиками. Гуркіт водопаду і шум річки ми чули ще більше двох тижнів, доки не затягнулася свердловина. Що ж це було?

Як тепер я розумію, що це дійсно був шум падаючих ґрунтових вод в бездну порожнини з одночасним проривом вуглекислого газу, що накопичився під землею. Про такі речі зараз в пресі і на телебаченні говорять як про портали, але будучи матеріалістом я не поспішаю робити такі зухвалі висновки.

Я також пригадав, що коли будувався фундамент під будинок, то на глибині 3-4 метрів бульдозер вигорнув безліч черепків трипільської культури і дуже багато кісток вівців, кіз та інших дрібних тварин, які могли використовуватися на місці поклоніння богам та як жертвоприношення, але на той час ми не надали цьому значення. Дещо пізніше мені розповіли легенду, що до появи християнства на Русі тут мешкали язичники і це було їхнє капище. Відсутність у знятому ґрунті золотих і срібних монет та прикрас із цінних металів вказує на дуже давній період жертвоприношень. Війни, епідемії, прихід християнства на Русь та монголо-татарська навала викоріняли залишки язичеської віри та традиції наших пращурів. Тож не дивно, що це місце було не заслужено забуте. Створення ж музею сучасного апібджільництва дасть можливість відродити булу славу цієї місцевості.

Весною 2014 року було прийнято рішення встановити експериментальний експонат із трьох бджолосімей для апітерапії конструкції Миколи Лемішева і Володимира Тарасюка. Микола Іванович Лемішев - це був найкращий в Україні винахідник пасічного реманенту, який створив усім відому Агропропромислову фірму «Меліса-93». У нас були грандіозні плани по розробці нових моделей вуликів для апітерапії. Але так сталося, що безжальна смерть обірвала мрії Миколи і тепер при створенні музею сучасної апітерапії мені дуже бракує його. Але надихає те, що справа Миколи продовжується в його синах Сергійові і Олександрові.

 

Історія цього експоната дещо анекдотична.

- Миколо, звернувся я до Лемішева, - потрібно зробити стенд для бджолиної терапії подібний до такого як у Януковича, але я не хочу залазити в нього раком, як це робив Віктор Федорович.

Тож дещо порозмисливши ми знайшли правильне рішення, яке забезпечувало всі необхідні зручності та комфорт при розміщенні на вуликах з бджолами.

За три місяці випробувань ми отримали результати, про які навіть не мріяли. Як закостенілий матеріаліст, який звик керуватися трьома вимірами в просторі, мені складно все це пояснити, але я не можу відкинути реальні факти. Тож залишається сказати тільки одне, що чим більше я пізнаю світ, тим більше розумію, що я нічого не знаю.

Після отримання позитивних результатів було прийнято рішення про розбудову музею сучасної апітерапії.

 

Майже у всіх регіонах України можна зустріти пасічників, що займаються апібджільництвом, деякі з них застосовують і біополе бджолиної сім’ї. На відміну від них, це бджолині павільйони нового покоління, які не мають аналогів навіть у провідних країнах світу. Тут існує комплексний підхід з поєднанням позитивної енергетики Матінки Землі (місця язичного і до язичного богопоклоніння), біоенергетики бджолиних сімей, енергетики води і рослинного світу та оздоровчого препарату при використанні бджолобіокоректора. Варто звернути увагу на рослинний світ який оточує павільйон апітерапії. Є рослини, які придають сили і є рослини, що негативно впливають на енергетику людини. На жаль, і на цей фактор 99% бджолярів теж не звертає уваги і знову ж таки наражають цим людей на небезпеку.

В 2016 році було завершено будівництво другого експонату з дахом у формі піраміди (конструкція Володимира Тарасюка).

 

В 2018 завершено будівництво наступного павільйону, в якому вулики розміщені внизу і вверху, в головах і в ногах.

 

В 2019 році наші бджолині оздоровчі будиночки були доповнені фітопарокамерою, яка виконує три функції, - оздоровлення тіла людини, фітоінгаляція дихальних шляхів і розкриття пор перед проходженням оздоровчої процедури на вуликах. 

Науковці часто повторюють, що майже всі геніальні рішення прості і лежать на поверхні, варто бути уважнішим і мати терпіння. Тож розглядаючи пророщене насіння пшениці виникла ідея про створення бджолобіокоректора. Все доволі просто: використовується ефект пам’яті, при пророщенні зерен пшениці спеціальним розчином їм задається оздоровча пам’ять (при замочуванні на 3 години і на другий та третій день при зволоженні зерен, які вже знаходяться на вуликах. При проростанні ростків до 2-3 мм наш бджолобіокоректор готовий до роботи.

Давайте розглянемо принцип роботи нашого бджолобіокоректора.

Все що нас оточує, в тому числі і земля та бджоли, виділяють енергетику, тільки с тою різницею, що вона може бути позитивною або навпаки негативною. І коли ми на вуликах будемо пророщувати насіння пшениці, то тут дуже важливо, щоб зернам була закладена оздоровча пам’ять.

При проходженні енергетики бджолиного біополя через пророщені зерна їх оздоровча пам’ять трансформується на органи людини, яка лежить на вуликах, коректуючи кожен орган до частоти, яка створюється (існує) в здоровому стані.

І тут дуже важливо, щоб ні одне зернятко не було пошкоджено лежаком, на якому лежить людина.

Енергетика пророщеного зерна з оздоровчою пам’яттю позитивно впливає не тільки на людину, а і на бджолосім’ї, стабілізуючи їх роботу. Тому його варто прибирати з вуликів не зразу після завершення процедури, а через дві - три доби.

Небажано використовувати одне і те саме насіння для різних людей, тому що на пророщеному насінні буде залишатися пам'ять хвороб попередньої людини.

Витрати зерна на одну процедуру – 5 кг.

Дослідження завершені в жовтні 2019 року. Тож починаючи з 2020 року оздоровлення на пророщеному насінні буде застосовуватися дуже часто.

Варто також зауважити, що найскладнішим питанням в цьому проекті було створення препарату, який повинен формувати оздоровчу пам’ять у пророщених зернах. Але терпіння і колективний розум нашого центру та науковців, які співпрацюють з нами, дали можливість подолати і цю перепону.

Приділена увага і воді, яка теж має свою магію і може творити чудеса, суттєво впливаючи як на людей так і на бджоло сім’ї.

 

Музей сучасної бджолиної терапії доповнюється незвичайним дендропарком, в якому в перемішку ростимуть фруктові, декоративні і реліктові дерева й кущі. Роботи в цьому напрямі вже виконані на 50%.

Тут наглядно показано, як можна одночасно покращити здоров’я людини поєднавши позитивну енергетику землі, води, біополя бджолиних сімей і фітонциди рослинного світу. Летючі фітонциди зеленого поясу створюють міцний заслін для хвороботворних мікробів. Вони здатні вбивати патогенні бактерії на відстані та покращувати імунну систему людини.

Випробувальний термін оздоровлення людини в апібудиночках музею завершений і починаючи з 2020 року, зателефонувавши за тел. 067-656-59-39, музей сучасної апітерапії може подивитись будь-яка людина, тобто він тепер виконує своє основне призначення.

При випробуваннях, які проходили майже чотири роки, ми безкоштовно приймали усіх бажаючих. Відмови не зазнала ні одна людина. Більше того, ми пропонували приїжджати до нас зі своїми знайомими лікарями, щоб вони підтвердили позитивні результати сеансів. Найкращі результати були отримали при онкологічних захворюваннях, серцево-судинних, потенції, цукровому діабеті, грижах, депресії. Чудові результати були і по іншим захворюванням. Найбільше нас цікавило укріплення або відновлення імунної системи та сприяння довголіттю людини.

Ідеї про те як покращити оздоровчу дію бджолиного поля на людину вітає в Навчальному центрі сільськогосподарських дорадчих служб України постійно. Для тих хто не знає нагадаю, що саме на базі цього центру створений перший в світі Музей сучасної апітерапії на Житомирщині.

За останні роки нам вдалося досягти чимало успіхів: так ми отримали імунний мед, який по якості немає рівних собі серед всіх медів України (цей мед бджоли перероблюють по три-чотири рази). Це принцип самогоноваріння: при кожному новому перегоні самогонки ви будете отримувати все кращий і кращий результат якості.

Недоліки: при кожній наступній переробці меду його кількість суттєво зменшується. При чотирьох разовій переробці загальна кількість меду зменшується в 4-6 разів.

В 2020 році основна увага буде приділена парковій зоні Музею і спортивному майданчику.

На завершення хочу коротко зупинитися на оздоровчих можливостях наших бджолиних будиночків.

 

Майже кожен день до нас надходять телефонні дзвінки з проханням розповісти про можливості оздоровлення. Всі надіються на чудо. Дійсно, доволі часто ми спостерігаємо чудеса, але вони обмежені. При відсутності ноги чи руки регенерація не відбудеться і апендицит чи пахова грижа не зникне. А ось те що під силу імунній системі, то тут можуть бути подолані навіть такі складні захворювання як онкологічні. Або людині з цукровим діабетом чи з іншим складним захворюванням потрібна операція,  а імунна система ослаблена, то в цьому випадку процедури на вуликах будуть дуже в нагоді.

Нам дуже приємно, що не дивлячись на те, що роботи по створенню музею ще не всі завершені, але він вже отримав високу оцінку від американських, австрійських і українських вчених та Тібетського монаха Варави.

Докладніше про музей та різні нюанси бджолиної терапії ви можете ознайомитись на нашому сайті www.auv.com.ua в розділі публікацій «Бджільництво» і «Наше здоров’я».

Створення першого в світі музею сучасної бджолиної терапії впише в історію України ще одну славну сторінку та зробить її відомою на весь світ

Бажаю щоб всі Ви були здорові і хай біда обходить Вас стороною.

З повагою.

Володимир Тарасюк, експерт дорадник,

директор Навчального центру сільськогосподарських дорадчих служб України,

засновник Музею сучасної бджолотерапії

067-656-59-39