Вина за нікчемний стан рибної галузі лежить також і на орендарях водойм

Вина за нікчемний стан рибної галузі лежить також і на орендарях водойм

 

 

Так уже повелося, що за всі роки незалежності України рибна галузь завжди перебувала в не найкращому стані в порівнянні з іншими галузями аграрного сектору, і це не дивлячись на те, що до початку 90-х років минулого століття по внутрішнім водоймам ця галузь України була одна з передових серед усіх республік Радянського союзу. 

Коли зараз у всіх галузях сільського господарства спостерігається розвиток та покращення якості продукції, щоб у короткий термін розширити експортний потенціал в країни Євросоюзу, рибна галузь не тільки не розвивається, а навпаки з кожним роком втрачає свої позиції як по масштабам рибної продукції, так і по її якості.

Зазвичай, у всіх своїх бідах рибники звинувачують Уряд, депутатів Верховної Ради, Агентство рибного господарства України та обласних і районних чиновників, від яких залежить вирішення  проблем, що пов’язані з орендою водойм.

Дійсно, до кожного орендаря водойм «приссалося» стільки адміністративних структур влади, що таку кількість поросяток не прогодувала б навіть найкраща свиноматка. Тож про ніякий стратегічний розвиток цієї галузі не може бути і мови. Зараз навіть кроки Уряду України з дерегуляції сфери аквакультури ситуацію не дуже змінили.

Але ж давайте будемо справедливими, у інших галузей аграрного сектору було не менше проблем, які потрібно вирішувати в тих же самих структурах влади, і вони вирішуються.

А як це їм вдається і в чому криється секрет їхнього успіху?

Успіх будь-якої галузі сільського господарства чи інших сфер економіки криється в згуртованості виробників. 18 років поспіль, використовуючи ЗМІ, Міжнародні виставки, семінари, конференції та приватні зустрічі, ми переконували рибників в необхідності створення Всеукраїнської асоціації рибників за прикладом існуючих асоціацій інших галузей аграрного сектора, яка б стала потужним локомотивом в вирішенні всіх проблем.

Шановні рибники, невже ви до сих пір не переконалися, що ні урядовці, ні депутати Верховної Ради України та інші чиновники без потужного тиску з вашої сторони навіть пальцем не поворушать для вирішення ваших проблем.

На превеликий жаль тільки 3-4% орендарів водойм готові до об’єднання, а інші живуть за принципом штрейкбрехерства, надіючись на особисті стосунки з місцевими органами влади або альфонства, мріючи про те, що хтось вирішить за них їх проблеми.

Тож при такому підході орендарів водойм до власних проблем не варто розраховувати на їх вирішення.

Останнім часом почастішали випадки розірвання договорів оренди на ставки, що розташовані в межах населених пунктів.

Чому це відбувається?

По-перше, ставки надавались в оренду без погодження з місцевою громадою та і громадське слухання по цим питанням раніше не передбачалося.

По-друге, в багатьох випадках орендарі водойм своєю поведінкою продовжують провокувати місцеве населення проти себе. Доволі часто, орендар забуває про те, що користується надбанням всієї громади. Стаття 13 Конституції України говорить: Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу

Та є вже немало позитивних прикладів, де орендарі водойм і громади найшли порозуміння відносно любительського і спортивного рибальства на орендованих водоймах.

По-третє, - це браконьєрство. Деяким представникам громад замало любительського лову і вони хочуть, щоб на водоймах панувало необмежене браконьєрство.

А чи доцільно повертати в громадське користування ставки, які вже передані в оренду?

На нашу думку така доцільність існує далеко не завжди. Є водойми, які можуть викликати техногенну небезпеку. Більшість таких водойм має загальну площу водного дзеркала понад 50 га.

Передача ставка в оренду в більшості випадків не перешкоджає мешканцям села в загальному користуванні: купанні, плаванні на човнах, відпочинку на березі, напуванні худоби, вигулу водоплаваючої птиці тощо. До сих пір найбільше суперечок виникає навколо окремих положень Закону України «Про аквакультуру» стосовно ст. 51 і 47 Водного кодексу, в яких говориться про любительське і спортивне рибальства. Але і тут ніякої проблеми не існує.

В 2015 році «Методично-технологічний центр з аквакультури» надав роз’яснення, щодо загального водокористування, в якій зосередив увагу на ст. 51 Водного кодексу України, яка встановлює, що орендар водного об’єкта зобов’язаний передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Обмеження загального водокористування передбачено у статті 47 Водного кодексу України. Обмеження погоджується між орендарем та орендодавцем та встановлюється у договорі оренди водного об’єкта. Орендар водойми обов’язково повинен доводити до відома населення про умови водокористування, а також про заборону загального водокористування. У разі, коли орендарем або орендодавцем у договорі оренди не встановлені обмеження, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

При використанні рибогосподарських технологічних водойм здійснення загального водокористування не передбачено. В таких водоймах не встановлені умови для купання громадян, плавання на човнах, спортивної та любительської риболовлі тощо.

Тож з однієї сторони ст. 51 Водного кодексу дає право громадянам на загальне водокористування і в тому числі і рибальство, а з іншої ст. 47 обмежує це право. І тут виникають суперечки.

Шановні орендарі водойм і голови сільських (селищних, міських) рад, Господь Бог дарує нам життя, а все інше залежить від нас. Тож не випадково в народі кажуть: «На Бога надійся, а сам не плошай».

Статті Водного кодексу, як Всевишній, кожній стороні дарують право, але воно буде реалізоване тільки в тому випадку, якщо закріплене договором оренди.

Бажано, щоб місця для рибальства мали відповідні таблички. Якщо місця для рибальства не визначені, то можна рибалити в будь-якому місці без обмежень, керуючись загальними правилами рибальства, в тому числі і там, де годують рибу і орендар не має права чинити цьому опір.

Орендарі водойм при укладанні договорів не звертаються до послуг юристів і як результат - мають багато клопотів, бо не всі необхідні обмеження в них враховані. Це в першу чергу стосується права усіх мешканців України на загальне водокористування. Якщо в договорі оренди не прописані обмеження загального водокористування, то Орендар водойми не може заборонити ловити рибу в ставку не тільки односельчанам, а і приїжджим риболовам-любителям та риболовам-спортсменам. В даному випадку Орендар може вимагати від них тільки виконання Правил рибальства.

Разом з тим у сфері аквакультури передбачено такий вид діяльності як рекреаційні послуги в аквакультурі. Суб’єкт аквакультури може в рамках наданого йому в оренду водного об’єкту або рибогосподарської технологічної водойми облаштувати місця для оздоровлення, відпочинку, екологічного виховання населення, в тому числі послуг з риболовлі. Надавати свої послуги суб’єкт господарювання може як на платній так і безоплатній основі. Порядок надання рекреаційних послуг, їх вартість та правила поведінки відпочиваючих на водному об’єкті або рибогосподарській технологічній водоймі встановлює Орендар. Але, надавати послуги на платній основі Орендар водойми має право, якщо у нього є відповідний КВЕД для цього виду діяльності.

Дехто помилково вважає, що Спецводокористування призупиняє право громадян на загальне водокористування. Це далеко не так. Спецводокористування не стосується цього питання.

Багато Орендарів водойм покладаються на рішення судів, які друкувалися в різних виданнях. Але ж і судді це також люди, а людям властиво помилятися.

Дійсно, раніше, до виходу Закону про аквакультуру, було декілька позитивних рішень на користь орендарів водойм, а в останні три роки виграють суди тільки підприємства, що використовують технологічні рибогосподарські водойми.

Більше того, останнім часом заборона орендарями водойм любительського і спортивного рибальства найчастіше використовується для припинення дії Договору оренди, тому що це найлегше доказати в суді.

Більшість орендарів водойм вважає, що якщо є акт зариблення водойми аборигенними рибами, то можна офіційно заборонити любительське і спортивне рибальство.

Шановні орендарі водойм, це ми вас цьому навчили, але з прийняттям Закону про аквакультуру - це положення втратило силу. Тож не використовуйте наші колишні  поради, бо вони вже втратили силу.

Як і раніше ми противники того, щоб на орендованих водоймах існувало необмежене любительське і спортивне рибальство, бо це може призвести до процвітання браконьєрства та банкрутства орендарів водойм. Ми за те, щоб на орендованих водоймах були встановлені і діяли чіткі правила гри, при яких всі сторони були не в програші.

Як це зробити?

Розглянемо шляхи вирішення цих проблем скориставшись досвідом орендарів водойм і керівників рибогосподарських підприємств, які уже вирішили це питання.

Основою усіх обмежень на орендованій водоймі є договір. Саме зміст укладеного договору між Орендарем і Орендодавцем береться до уваги при розгляді будь-якої судової справи. Виконання умов договору контролюється орендарем водойми, місцевими органами влади та працівниками Держрибагенства незалежно від того є на водоймі режим СТРГ чи немає.

Дійсно, якщо в договорі оренди не прописані обмеження загального водокористування, то Орендар водойми не може заборонити ловити рибу в ставку риболовам-любителям та риболовам-спортсменам. В даному випадку Орендар може вимагати від них тільки виконання Правил рибальства. Але це не забороняє орендарю водойми укласти з місцевими органами влади додаткову угоду чи додаток до існуючого Договору, як це вказано у статті 47 Водного кодексу України.

В додатковій угоді можна визначити конкретні місця для рибальства на водоймі, часи (умовно скажемо з 8.00 до 18.00 чи інший період часу, який задовольнить орендаря і громаду), а також можна ввести обмеження і на періоди рибальства як по дням, так і по часам. За порушення Правил рибальства чи умов Договору можна внести в додаткову угоду і такий пункт як припинення права на любительське рибальство на місяць чи інший термін. Можливі і інші обмеження. Якщо орендар водойми вирощує рибопосадковий матеріал (зарибок), то варто заборонити рибальство в цій водоймі повністю. Не може бути мови про рибальство і в малькових, ремонтних і маточних ставах, але і це має бути прописано в Договорі чи в додатковій угоді. Акт на зариблення юридично не обмежує риболова в видах риб, які він ловить, бо він керується Правилами рибальства, але ж в додатковій угоді можна оговорити, яку саме рибу дозволяється ловити.

Разом з тим дозвіл на любительське та спортивне рибальство не дає права на браконьєрство та крадіжку риби з послідуючою її реалізацією на стихійних і законних ринках. Майже у всіх куточках України можна побачити за межами ринків продажу живої, копченої і в’яленої риби без належних ветеринарних документів. Інколи це трапляється і на сільських базарах та на ринках районних центрів. Найбільше краденої риби відкрито реалізується обабіч автострад і біля поїздів на перонах вокзалів.

Браконьєрський вилов риби і крадіжки зменшаться в десятки разів, якщо покласти край незаконній її реалізації.

Боротьба з незаконною реалізацією риби в першу чергу покладається на обласні управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства та на поліцію, а на сільських базарах - на голів сільських рад. Нерідко на сільських базарах трапляються випадки реалізації хворої і загиблої риби. Реалізація риби без ветеринарної довідки категорично заборонена.

При укладанні Договору чи додаткової угоди потрібен індивідуальний підхід до кожної водойми і кожної громади.  Додаткові консультації Орендарям водойм і Орендодавцям (головам сільських, селищних і міських рад, районних рад і райдержадміністрацій, юридичним консультантам та членам обласних комісій) надаються Національною асоціацією сільськогосподарських дорадчих служб України за тел. 067-656-59-39, 097-233-91-32, 095-548-05-28, 095-548-06-87.

Не складно зробити додаток до Договору з обмеженням любительського і спортивного рибальства на водоймах, які розташовані за межами населених пунктів. Що стосується водойм в межах населених пунктів, то тут зробити додаток до договору по обмеженню прав загального водокористування без громадського обговорення зараз практично неможливо.

Для створення додаткової угоди чи додатку до Договору Орендар звертається до голови сільської чи селищної ради, який організує обговорення цього питання на зібранні громади і затверджує рішенням сесії. Існує багато випадків, коли прийняте сесією рішення без громадського обговорення в подальшому анулювалось.

Розірвати договір оренди не складно, але ж варто також замислитися над тим, що буде з цією водоймою і аквакультурою в подальшому. Електровудки і сітки можуть знищити всі водні біологічні ресурси водойми за тиждень. Тож краще піти в деяких обмеженнях на поступки Орендарю водойми і буде добре як любителям рибної ловлі, так і Орендарю.

Що ж до розірвання договору оренди, щоб кинути ставок і гідроспоруду на призволяще, то це шлях в нікуди…

Доволі часто місцеві органи влади вимагають від орендарів водойм визначити та обладнати місця для купання.

Шановні голови сільських, селищних та міських рад, орендар водойми може тільки визначити місця для купання і проінформувати про них Вас, що ж до встановлення табличок і оформлення відповідних дозволів, то це вже Ваша турбота. Облаштування місця для купання - це дуже складна процедура, яка не завжди під силу навіть міським органам влади в містах, де мешкає понад мільйон людей.

Орендар водойми займається риборозведенням і в нього немає в штаті рятувальної служби та коштів для оплати послуг водолазів, які мають скласти карту ложе водойми та провести його очистку від предметів, які можуть травмувати людей.

Тож турбота про місця для купання лежить на плечах місцевих органів влади.

Користуючись приводом хочемо надати ще одну практичну пораду. На не спускних водоймах прибережну зону можна викласти притопленими гілками дерев (комом до берега), які будуть надійно захищати водойму від замулення, а берегову лінію від розмивання хвилями води. Гілки, що знаходяться у воді будуть сприяти розвитку зоопланктону, захищати зарибок від хижих риб та бути чудовим місцем для природнього нересту. За рахунок цього можна збільшити рибопродуктивність водойми на 50-70 кг з гектара.

Як свідчить німецький досвіт таке просте спорудження у прибережній зоні може простояти без реконструкції понад століття. Можна робити подібну споруду і на спускних водоймах, але з таким розрахунком, щоб вона не перешкоджала осінньому чи весінньому відлову риби при відсутності рибоуловлювача.

Наголошуємо, що більшість проблем оренди водойм вирішуються в площині укладення договорів оренди водних об’єктів, для їх вирішення Інтернет видання «Агросвіт України» використовується в якості  інформаційної площадки для усіх суб’єктів рибогосподарського комплексу.

Складається враження, що економічна політика, яку втілюють у життя представники як колишньої так і нинішньої влади, направлена на знищення малого і середнього бізнесу. Знайти причини для розірвання договору оренди водного об’єкту не складно - це заборона любительського і спортивного рибальства, несплата орендної плати, допущення зимового чи літнього замору риби тощо. Разом з тим покарати «свого» суб’єкта аквакультури, який відмовляється надавати статистичні звіти про результати своєї діяльності на водоймах або використовує водойму не за цільовим призначенням, у представників влади раптом не вистачає владних повноважень. Невдовзі усі престижні водойми можуть перейти до представників владного олігархічного клану. Звичайно, такий стан справ в аквакультурі не сприяє розвитку рибогосподарського комплексу та  підвищення його інвестиційної привабливості.

Тож щоб завадити цьому потрібна потужна сила в обличчі Всеукраїнської асоціації рибників, яка має об’єднати рибогосподарський бізнес, захищати його інтерес, сприяти розвитку та популяризації рибництва. Однозначно такий форум має базуватися не на голому ентузіазмі, а на солідних фінансових внесках членів асоціації.  

Шановні рибники! Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України і Методично-технологічний центр з аквакультури готові вам допомагати, але для досягнення мети усій рибогосподарській   громаді необхідно самоорганізуватися.

 

Володимир Тарасюк, експерт дорадник

Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України,

Юрій Шарило, директор

Методично-технологічного центру з аквакультури