Закарпатський природний цеоліт в запобіганні загибелі риби та покращенні якості води у водоймах перестав бути рентабельним

В якісь мірі останні зими нагадують поле брані. Тривожні дзвінки з усіх регіонів України надходять щотижня, а інколи і щодня. В багатьох рибних господарствах відбувся зимовий замор риби, який не складно було попередити.

Головні причини замору:

- не своєчасне наповнення водою водойм до проектної позначки на зимовий період;

- низький рівень розчиненого кисню в воді;

- низький показник pH;

- висока кислотність води.

Звичайно, проблем в рибництві безліч. Багато з них мають вирішуватися на державному рівні: в стінах Верховної Ради, Уряду, Міністерства аграрної політики, Державного агентства рибного господарства України та іншими структурами влади. Але за питання якості води в ставках і створення умов для благополучної зимівлі риби несуть відповідальність тільки орендарі водойм.

Глобальне потепління на нашій Планеті, яке поступово переходить в малий льодовиковий період призводить до того, що з кожним роком зменшуються не тільки притоки в річках, а і подекуди зникає вода в криницях. Наявність свердловин та очищення замулених джерел для поповнення ставків чистою водою до проектної позначки до появи криги становиться нагальною потребою для багатьох регіонів України.

З появою суцільної криги слід було застосовувати аератори для подачі розпиленого повітря в воду, не дочікуючись зниження розчиненого кисню в водоймі до критичної позначки.

Як показує досвід, для зменшення кислотності води та підвищення pH варто протягом літа, а посилено у вересні і жовтні застосовувати вапнування водойм негашеним вапном. Ще було б краще застосувати Закарпатський природний цеоліт. На відміну від вапна цеоліт не тільки балансує до норми рівень pH і кислотність, а і покращує якість води. При бажанні за допомогою цеоліту можна довести якість звичайної ставкової води до рівня питної джерельної. Саме застосування цеоліту дає змогу вирощувати органічну (екологічно чисту) рибу з відмінними смаковими якостями.

Згідно українських і зарубіжних досліджень оптимальне дозування цеоліту – 500 кг на гектар водного дзеркала.

Подальші дослідження показали, що кількість цеоліту можна зменшити в 10-15 разів, якщо його використовувати в своєрідних фільтрах, в які подається вода зі свердловин та на водопритоках. В якості примітивних фільтрів можна використати ящики, обшивка яких виконана із решітки 4×4 мм. В ці ящики-фільтри засипається цеоліт (фракція 5-10 мм і більше). Розмір ящиків залежить від водопритоку, тобто від кількості кубів води, що проходить через фільтр. На природних водопритоках бажано встановлювати додаткові решітки, щоб виключити попадання в фільтр водоростей. В випадку їх попадання бажано періодично, по мірі необхідності, проводити промивку цеоліту чистою водою. Поповнення фільтрів цеолітом проводиться по мірі їх вимивання.

Цеоліт (фракція 1-3 мм) застосовується розкиданням по відкритому дзеркалі води в місцях постійного годування риби, де ложе водойми чисте і тверде з розрахунку 500 кг на 1 га площі годівлі. Застосовувати цеоліт на замулених місцях водойми не бажано (користі не буде).

Якщо в літні місяці спостерігалось суттєве зниження якості води (падіння рН і збільшення кислотності, розвиток анаеробних бактерій) то варто в місцях годування риби застосувати цеоліт (фракція 0,1-1 мм) з розрахунку 300 кг на 1 га площі годівлі риби.

Загальна кількість витрати цеоліту визначається відповідно до результатів лабораторних аналізів води. При неможливості зробити лабораторні аналізи, якість води визначають візуально по запаху, смаку та прозорості води. Вода має мати показники лісового озера. До речі, кожен рибник має засвоїти, що не товщина криги впливає на зимовий замор риби, а якість води. Саме завдяки високій якості води риба в сибірських водоймах відчуває себе чудово навіть тоді, коли товщина криги сягає більше 1 м.

Окрім перерахованих причин зимового замору є і інші проблемні питання, які суттєво впливають на загальний стан водних мешканців. Найскладніша проблема в тому, що вода внутрішніх водойм за своїм хімічним та фізичним складом стоїть значно ближче до солоної морської води, чим до еталонної прісної. І тут знову у нагоді може стати природний цеоліт.

Внесений у водойму цеоліт буде успішно працювати протягом 5-8 років.

Сотні орендарів водойм скористалися цією порадою і залишилися задоволеними. Але, на жаль, це все було до 2014 року (до так званої революції гідності).

Починаючи з 2014 року ціна на транспортні витрати зросла в декілька разів. Зросла ціна і на Закарпатський природний цеоліт, тому що збільшилися витрати на енергоносії і виплату зарплати працівникам кар’єру. Тож не дивлячись на величезні поклади найкращого в світі цеоліту в Хусті, на теперішній час його застосування в рибних господарствах України зведено майже до нуля.

В бізнесі є таке поняття як рентабельність. Якщо зараз застосовувати в водоймах Закарпатський природний цеоліт, то навіть найприбутковіше господарство буде збитковим, тобто його рентабельність буде в мінусі. Навіть при ідеальному розкладі ця ситуація може змінитися на краще не раніше, ніж через 15-18 років.

Тож варто згадати давно забуте старе, повернувшись до «дідівських» рекомендацій по застосуванню негашеного вапна. Негашене вапно дешевше цеоліту і транспортні витрати на його доставку значно менші.

Недоліки негашеного вапна.

На відміну від целіту вапно потрібно застосовувати щорічно. Крім цього його важко зберігати в негашеному стані. Воно також складніше і в застосуванні. Та, на жаль, іншого шляху на найближчі 15-18 років у нас немає.

Володимир Тарасюк, експерт дорадник

Консультації за тел.: 067-656-59-39, 097-233-91-32, 095-548-05-28  

З докладною інформацією по аерації води в зимовий і літній періоди ви можете ознайомитись на нашому сайті в розділі публікацій «Рибництво» в статті «Аератор турбо-ежекторний, антиобледенітель для промислових водойм і присадибних ставків», з унікальними можливостями боротьби з бакланами, чайками і чаплями в статті «Боротьба з бакланами, чаплями і чайками в рибництві», а з найпростішими і найточнішими способами визначення кисню в воді в статті «Визначення концентрації розчиненого кисню у воді за допомогою оксиметрів».