Вирішення проблеми з ВРХ в Україні

Як це не дивно, але факт ціни на молочну продукцію в Україні наразі вищі, ніж в країнах Європи. Одночасно варто зазначити, що якість нашої молочної продукції в значній мірі поступається країнам Євросоюзу.

Вже на початку 2013 року було зрозуміло, що вирішити проблему швидкого збільшення поголів’я великої рогатої худоби тільки за рахунок обслуговуючих і виробничих кооперативів, які будуть базуватися на особистих селянських господарствах неможливо. Тим більше, що державницька політика не сприяла цьому, а діяла навпаки.

Перший удар, який був нанесений по особистим селянським господарствам – це податок на нерухомість, який включає не тільки житлові приміщення, а і сараї, туалети, душі та собачі будки, якщо вони примикають до будівлі. В той період ми радили селянам корови тримати в сараях накритих плівкою ПВХ, а замість душів і туалетів висаджувати кукурудзу квадратно гніздовим методом. Одночасно вирішується дві проблеми: удобрення ґрунту і податок за такий туалет і душ платити не потрібно. Звичайно, це жарт, але у тих людей хто пропонував і голосував за податок на підвали для овочевої продукції і твердого палива, сараї, літні душі та собачі будки точно в голові ні однієї клепки немає. Це можна розцінювати безглуздістю або навмисним злочином проти українського народу.

Другим і завершальним ударом по майбутньому кооперації було створення умов, за яких молодь покидає село, виїжджаючи на заробітки до країн Євросоюзу, Білорусії та Росії.

Що ж буде далі?

Молоді в селах залишилося зовсім мало, тож тепер робити велику ставку на відродження кооперативного руху – це обманювати самих себе.

Для розвитку цієї галузі сільського господарства потрібне інше кардинальне рішення.

Давайте задамо собі питання: - Чому агрохолдинги і агрофірми не бажають вирощувати ВРХ?

Відповідь лежить на поверхні: від посіяної кукурудзи, соняшника, ріпаку чи інших зернових прибуток отримується через 7-11 місяців, а при закладанні сучасної молочної ферми її окупність становить 8-10 років. Тож нереально очікувати того, що керівники агрохолдингів і агрофірм будуть собі в збиток перейматися розвитком молочарства. Не будуть вони цим перейматися навіть при існуючій державній підтримці.

А тим часом ситуація в молочній промисловості з кожним роком погіршується. Із-за відсутності достатньої кількості молока основу більшості молочних продуктів складає низькоякісна пальмова олія.

В журналі «Агросвіт України» в статті «Бронювання безсмертя для померлих людей…» повідомлялось, що пальмова олія - це жири, які не розщеплюються в людському організмі. Температура плавлення пальмової масла – майже 40⁰С. А температура усередині людського тіла – близько 36,7^оС. Тому молекули пальмового масла в людському організмі не розщеплюються. Вони осідають на стінках кровоносних судин, сприяючи утворенню атеросклеротичних бляшок і тромбів, що приводить до варикозного розширення вен, гіпертонічної хвороби, і, нарешті, закінчується інфарктами або інсультами.

Але продукція із застосуванням пальмового масла дешевше, тому з нею складно конкурувати виробникам якісного, натурального продукту харчування.

Перенасичений український ринок пальмовим маслом азіатських виробників, «бізнес», заради власної вигоди, наражає на смертельну небезпеку здоров'я нашого народу.

Медики б'ють тривогу, тому що пальмова олія особливо шкідлива для здоров'я людини, вона сприяє ожирінню, раку, діабету, порушенню функцій ендокринної системи, зокрема – щитовидної залози, внаслідок чого наступає безліч тяжких наслідків.

Та чи є якась перспектива в українському молочарстві?

При існуючих підходах я не бачу перспективи в нарощуванні поголів’я ВРХ в Україні. Для глобального вирішення цього питання потрібно багато коштів, а їх заплановано в бюджеті на рік стільки, що навіть з натяжкою не вистачить на одну область. І в даному випадку це не провина Уряду чи Верховної Ради України. Щоб щось дати - потрібно мати або знати, де взяти. Економіка України знаходиться в кризовому стані.

Слава Богу, що на сьогоднішній день без затримок виплачуються пенсії і зарплата бюджетникам та не хоронять в гробах на прокат, як це було в перші роки нашої незалежності. Але, на жаль, в нашій державі відсутня навіть елементарна соціальна справедливість в виплаті пенсій і заробітних плат, завдяки «старанням» нашої доблесної поліції Україна перетворюється на одну із най кримінальніших країн світу… Та це окрема тема і до ВРХ вона немає ніякого відношення.

І так, чи є якийсь розумний вихід із цієї ситуації, яка склалася в молочарстві?

Вихід завжди є і знаходиться він там само де і вхід. Все геніальне криється в простоті і знаходиться на поверхні, але ми його не бачимо, тому що дивимося далеко і глибоко або не хочемо бачити.

Дійсно, на сьогоднішній день у держави немає необхідних коштів для вирішення усіх проблем, які склалися в молочарській галузі, бабусі і дідусі, як би ми їх не зацікавлювали, не будуть нарощувати кількість ВРХ, бо не мають для цього здоров’я, агрохолдинги і агрофірми теж не будуть займатися цим собі в збиток, але ж можна створити умови при яких саме агрохолдинги і агрофірми будуть зацікавлені в розвитку цього напрямку сільського господарства.

Податок на «бездітність», а точніше податок на відсутність ВРХ, ось єдиний спосіб швидкого вирішення проблеми.

Усі люди старшого віку в радянські часи сплачували податок на бездітність. Не сплачували тільки ті, хто надавав довідку, що не може мати дітей та при досягненні віку, коли це недоцільно. І це було справедливо. Тож нічого банального в цьому немає, якщо ввести на 5 років податок на відсутність ВРХ.

Розмір податку незначний: 3 тисячі гривень на кожні 10 га землі сільськогосподарського призначення. Кожен фермер, що обробляє 10 га землі спроможний утримувати одну корову. Це ж стосується агрофірм і агрохолдингів. Хто не бажає займатися розведенням ВРХ - сплачує податок. Кошти, що будуть надходити від цього податку мають направлятися (усі до копійки) на державну підтримку створення ферм за сучасною технологією і на погашення 50% вартості ВРХ, закупленого за кордоном. Податок мають сплачувати усі без виключення, незалежно від направленості діяльності господарств (зерновиробництво, овочівництво, садівництво, ягідництво, тепличне направлення тощо). Не повинно бути ніяких пільг, а ні зональних, а ні вікових чи ще якихось.

Якщо за 5 років ця проблема не буде вирішена повністю, то термін збору цього податку може бути продовженим ще на 3 чи 5 років.

Саме такий підхід дасть можливість в короткий термін, а точніше за 5 років вирішити усі проблеми в молочній галузі, покращити зайнятість сільського населення, поліпшити розвиток соціальної сфери на селі, мати органічні добрива для полів, наповнити внутрішній ринок якісною молочною продукцією, отримати конкуренто спроможну молочну продукцію для експорту на зовнішні світові ринки та отримати стабільне додаткове наповнення державного бюджету.

Я розумію, що ідея з введенням будь-якого нового податку не всім сподобається, але повірте, що і іншого шляху у нас теж немає. Прихильникам обслуговуючих кооперативів, які вважають, що бабусі і дідусі створять молочні ріки в Україні чи це зроблять самотужки агрохолдинги і агрофірми, скажу так: це обов’язково відбудеться, коли рак на горі свисне. Тільки ось незадача - раки то не свистять.

Володимир Тарасюк, директор Навчального центру

Національної асоціації с/г дорадчої служби України

Довідки за тел.: 067-656-59-39