На відміну від України в Фінляндії неможливо стати мільярдером, тому що податкова система сприяє тому, щоб усі прошарки населення мали комфортне забезпечення. При націнці на товари 5% податок не сплачується, при націнці 10% податок майже не помітний, а при націнці більше 10% вступає в силу прогресивний податок на прибуток, який може сягати і 50-60% від отриманого прибутку. Це спонукає до об’єму продажів, а не до шаленого збільшення ціни на товар.

     В Україні все навпаки: краще менше продати, але отримати великий прибуток. Нерідко націнка на товари складає 100, 300, 400 і навіть 600%. Наприклад: гриби печериця, при закупівельній ціні 20-30 грн продаються в магазинах по ціні 110-125 грн; червона ікра лососевих закуповується по ціні 50 70 грн, а продається по ціні 170-450 грн. Вже дійшло до того, що і на хлібо-булочних виробах можна зустріти націнку 100%. Та найбільше від цього страждають садівники і овочівники, які здають свою продукцію під реалізацію по невисоким цінам, але із-за великих накруток вона перетворюється на лайно.

     Вже так повелося, що виробник має мізерний прибуток, а спекулятивна торгівля процвітає. Тож для мене виробництво – це бізнес, а торгівля – це спекуляція. І я не розумію, чому держава на цей вид діяльності надає допомогу.

     Допомоги потребують тільки виробники і в першу чергу ті, продукцію яких потребують ЗСУ.

Володимир Тарасюк, експерт дорадник

067-656-59-39