Гумор від Володимира Тарасюка
******
Безславний кінець шоколадного царя Порохна
Загомонів весь ліс, бо цар лісу ведмідь Порохно після зимової сплячки проснувся.
- Біда, біда! – каркала сорока, - Голодний і злий Порохно скликає своїх опричників.
Почувши таку страшну новину звірі розбігались по лісу, ховаючись від зору Порохнових опричників, які вже стрімголов скакали на скажений поклик свого повелителя.
І ось, неподалік царської берлоги Порохна зібралися усі його опричники, які відповідали за зібрання відкатних податків з мешканців лісу.
- Що це таке! – волав ведмідь Порохно, - Чому кейси напівпорожні?
- Вибачте, о великий царю Порохно, - завищав шакал з причепленою на боці вовчою головою, - Зі збільшенням тарифів на опалення помешкань звірів зменшилися надходження до ваших друзів Фіртаса, Бої і Льовки.
- Як таке могло статися! – ще дужче заволав Порохно, - Я ваші голови повідгризаю і причеплю новим опричникам.
- О великий царю, - пропищав шакал з вовчою головою, - Не вели нас страчувати, а вели милувати. Ми робили все що могли, але мешканці лісу стали менше використовувати газу для обігріву своїх помешкань та і їсти мало варять, бо стали сироїдами.
- І що ж мені з цими напівпустими кейсами на нові вибори іти? Чим і за що я куплю свій лісовий електорат? Так і на користь лисиці Юліман можна програти вибори, яка вже купила помічників заокеанського царя Трампосіка. Тож не випадково Трампосік мене не хоче бачити. А якщо Юляман запоручиться ще підтримкою володаря північного царства Путінса, якому я не тільки Кримліс, а і підземні скарби Лугдона подарував, а йому все мало. Та я вас розтопчу і порву на дрібні кусочки! – розмахуючи пазурами перед мордами опричників волав Порохно.
Зі страху головний опричник з вовчою головою впісявся і несамовито запищав: - О всемогучий царю, та буде довічне царювання ваше в цьому лісі, не треба рвати нас на кусочки, ми тут маємо пропозицію як поповнити вашу скарбницю та позбавитись лисиці Юліман. – Потрібно ввести абонентну плату на лічильники газу, тепла, електрики, води та приберлогаву і приніркову територію.
- Так вона і так входить до загальної сплати, ви що знущаєтесь над мною, - прохрипів ведмідь і наступив на хвіст шакалу.
У бідного шакала з переляку затряслась не тільки шакалья, а і вовча голова. – О шоколадний і цукровий царю, - пищав він, - Дослухай же мене до кінця. Цим новим тарифом ми зробимо твоє царювання довічним як у Путінса. Цей тариф з секретом, а секрет цього тарифу в тому, що бідні звірі будуть платити за багатих. Абонентна плата буде виведена із загальної плати і тепер ті хто споживає багато газу, тепла, електрики і води будуть платити менше, а за них будуть платити, ті що заощаджують на цьому. Бідним ми дамо якусь субсидію, а ті що дуже розумні та спроможні платити і які якраз можуть бути прихильниками Юліман розбіжаться від такої абонентної плати по іншим лісам. А тут залишиться тільки ваш електорат. Тож і бути вам нашим царем довічно.
- Чудова ідея, та ти молодець шакальчику і недаремно носиш на боку вовчу голову і вже Вовком тебе кличуть, я вірив в тебе, коли призначав головою НКРЕКП, - і ведмідь уже по дружньому ласкаво обняв шакала, не дивлячись на те, що від нього пахло мочею…
Та радість Порохна була недовгою, бо на чергових виборах царя мешканці лісу не тільки не проголосували за нього, а і зажадали вселісового суду над ним за зраду інтересів лісу. Та суду не сталося, бо Порохно разом з родиною і зі своїми опричниками втік і десь переховується в горах Іспаньйона, бо ні Трампусік, ні Путінса не захотіли його приютити у своєму лісі.
Згодом гірські звірі Іспаньйона з’їли його кісточки.
Тож так безславно завершилося царювання шоколадного ненажерливого ведмедя Порохна.
******
- Іване! Дивлюсь я на тебе і не можу збагнути: тільки рік пройшов, як ти приїхав до нас з Сибіру і вже так гарно розмовляєш українською мовою, а деякі депутати Верховної Ради з двома – трьома вищими освітами, все життя прожили в Україні і два слова не можуть зв’язати українською.
- Не дивуйся Петре. Відповідь тут лежить на поверхні.
По-перше, вища освіта ума не дає, а удосконалює і маскує дурість дурнів. А немає гірше, якщо цей дурень ще й з ініціативою: він стільки лісу переламає, що і за все життя не розгребеш. Ось і виходить, що не від ума, а від дурості дехто з депутатів мовними питаннями колошкає.
По-друге, депутати живуть за гратами в стінах Верховної Ради і за кордоном, а серед простого люду українців вони мешкають тільки один-два місяці на п’ять років і то перед виборами. А за п’ять років можна забути не те що мову, а і як жінку звати.
- Послухай, Іване, я все рівно не второпаю, а звідки ж набралося стільки дурнів в Верховній Раді?
- Ну Петре, ти ж не на Місяці живеш. Хіба ж ти не знаєш, що в Міністерстві охорони здоров’я усі гроші розікрали і тепер годувати хворих нічим, тож і випустили психічно хворих на волю, бо як повмирають з голоду, то їх же хоронити потрібно, а це теж витрати. А гроші вже дома, а дома жінка не дає.
А куди діватися психічно хворим, скажемо на шизофренію – на роботу не беруть, бо вони тільки говорити гарно вміють. Ось і подались «шизики» до Верховної Ради.
Ти Петре не уважно дивишся телевізор. Он навіть Президент України перед виборами закликав голосувати за нормальних людей його партії, мабуть натякав, що усі інші з психатрічки…
- Ой Іване, який же я грішник! Я ж не знав, що це хворі люди і матерю їх кожен день – спозаранку і до вечора, а інколи навіть і у ві сні. Усю свою неслухняну скотину іменами депутатів кличу.
Дякую тобі Іване, що роз’яснив. То ж піду я до церкви покаюся та свічки поставлю за здоров’я усіх депутатів та попрошу Бога, щоб хоч трішки їм розуму послав…
******
- Знаєте, що таке справжній свинячий грип?
- Це коли ви захворіли, лежите на лікарняному ліжку і ні одна свиня вам не зателефонує, щоб запитати вас про ваше самопочуття.
******
Новий податковий кодекс для «мешканців лісу»
На лісовій галявині зібрались ведмідь, старий вовк, лис та осел і стали вони думати, як жити далі.
І було їм над чим замислитись. Ось уже значний час минув, як вони господарюють в лісі, а їхні статки зменшуються щодня. Та й наближені звірі, що допомагали ведмедю на виборах стати господарем у лісі, теж незадоволені, бо уже рік минув, а засіки їхні не те, що не наповнилися, а і спорожніли.
І тут з радісною новиною прискав на галявину козел, який теж колись хотів управляти лісом і навіть свою кандидатуру виставляв на виборах та програв ведмедю, бо його роги ніщо порівняно з медвежими пазурами.
- Я знаю! Я знаю, як багатіти нам! – затрубив він.
- Годі волати! - рикнув на нього вовк, - Доповідай нашому господареві ведмедю та докладніше, щоб і присутній тут осел теж все второпав.
- Нам потрібен новий податковий кодекс, - вигукнув козел, - при якому можна буде зняти з кожного тушканчика не те що по одній, а і по три шкурки. Що ж до наближених до нас звірів, то для їхнього задоволення ми в декілька разів знизимо для них податок та залишимо для них в лісі відкриті стежини, щоб вони могли офшором користуватися. Я думаю, що лис нас підтримає і закріпить все законодавчо.
- Воно то так, - сказав лис, - а що як осел, представник радикальної масті нас не підтримає.
- І не підтримаю, - протрубив осел. – Я через вас втрачу свій електорат.
- Ти що тут свою чорну пащу розкрив, - гаркнув ведмідь. – Забув чи що, скільки ми тобі «відбашляли» на твій палац з власним лісочком і ставочком. А будеш багато патякати, то з завтрашнього дня житимеш як твій електорат, а твоя молода ослиця найде собі молодшого осла. Не дуже ти їй будеш потрібен без «бабла». Можеш шльопати губами, що хочеш, щоб свій електорат зберегти, а голосувати будеш, як велить вовк. Второпав, чучело губате!
- Второпав, второпав ведмедику, я все зроблю, як велить Ваша Величність.
- А що як ліс збунтується? - тихо промимрив лис, - та і від бджіл, які на єдиному сімейному податку, всього можна чекати. А для куниці, яка кожен день бачить один і той же сон, що вона головна господарка у лісі, чи не нагода це, щоб бунт підняти?
- А ми їх козлиною хитрістю візьмемо, - пробекав козел. - Мої козлята очолять цей бунт і з ними ми й переговори проведемо. І все складеться так, що бидло лісове, яке я так не люблю, нічого не второпає, ще й буде вважати, що чогось такого досягло…
Загомонів ліс та згодом все затихло, бо порожньо в ньому стало, тільки подекуди серед засохлих дерев біліли залишки кісток звірів та птахів, які тут колись щасливо мешкали.
Не варто було ведмедю прислуховуватись до козлиних порад, бо і його кістки та кістки його нащадків валялись серед купи інших…
******
Їдуть в санях німець, американець і двоє українських кумів. Раптом з лісу вилітає зграя вовків - і навздогін. Все ближче і ближче, коні вибиваються із сил. Комусь треба стрибати.
Німець:
- От ви нас лаєте, мовляв фашисти, а я за вас життя віддам!
Стрибнув з саней. Вовки відстали. Але незабаром знову почали наздоганяти.
Американець:
- От ви нас називаєте «янкі», що ми вам війною погрожуємо, а я за вас теж життя віддаю. І стрибнув. Вовки відстали.
Але, незабаром знову почали наближатися.
Тоді один з кумів витягує з глибини саней кулемет і акуратно розстрілює зграю.
- Що ж ви куме раніше не стріляли?
- Той залізає ще глибше і дістає здоровенний кусок сала.
- Бачите ось, яке воно файне, духмяне, що аж слина тече, а прийшлося б на чотирьох ділити!
- ******
На вулиці сваряться двоє чоловіків:
- Ви - осел!
- Від осла чую!
Перехожий зупиняється:
- Ну навіщо сваритися, якщо ви родичі?
******
Судять тракториста за наїзд на пішохода! Суддя запитує:
- Як ви наїхали на пішохода?
Тракторист:
- Ну що?.. Їду з кумом на тракторі, як ось зненацька вибігає на дорогу пішохід… я вправо і він вправо, я вліво і він теж…питаю в кума що робити. Той каже «та дави!». Так я його ледве догнав в кукурудзі.
******
США. Українець заходить в бар, замовляє віскі:
- Скільки з мене?
- Три долара.
Українець виймає з кишені три долара. Один кладе на стійку перед собою, потім йде в лівий кінець стійки, там кладе другий, а потім йде в правий кінець стійки, там кладе третій.
Обурений бармен йде направо, наліво і забирає гроші. На наступний день українець знову розкладає долари в різні кінці стійки.
Бармен злиться, але за грошима ходить.
Така картина повторюється день за днем. І ось одного разу українець замовляє віскі, бере стакан, риється в кишені і витягує 5 доларів.
Бармен швидко бере цей папірець, мстиво усміхається, дістає два долари, йде в лівий кінець стійки, там кладе один долар, потім йде в правий кінець і там кладе другий.
Потім повертається і злорадно дивиться на українця.
Українець флегматично випиває віскі, витягає з кишені долар, кладе його перед собою й каже:
- Мабуть, візьму ще стаканчик!
******
Комісія у військкоматі.
Прийом у окуліста:
- Верхній рядок бачите?
- Бачу!
- А нижче?
- Бачу!
- Ще нижче?
- Ні.
- У снайпери! Наступний!
- Верхній рядок бачите?
- Бачу!
- А нижче?
- Не бачу!
- У Морфлот! Наступний1
- Верхній рядок бачите?
- Ні лікарю, не бачу!
- Хитрий…В розвідку підеш!
****
Петрик запитує:
- Мамо, а як я з’явився?
- Ми тебе в капусті знайшли.
- А моя сестричка як з’явилася?
- А її ми знайшли в троянді.
На наступний день Петрик заходить в кімнату до батьків і, заставши їх за цікавим заняттям, говорить:
- Ну що, садівництво в самому розпалі???
****
Розмовляють діти в першому класі:
- Знаєш, мої батьки бояться мультфільмів!
- З чого це ти так вирішив?!
- Не знаю. Вони мене посадять біля телевізора, а самі під ковдру і трясуться!!!
****
На уроці:
- Петрику, коли у тебе день народження?
- 5 червня.
- Якого року?
- Не повірите, Марія Іванівно, кожного!
****
- На уроці біології Марія Іванівна розповідає учням про страуса: "Страус може заритися головою в пісок, знести яйце більше ніж куряче і наздогнати потяг"
Вовочка тим часом ДРІМАЄ.
- Вовочка повтори що я сказала!!
- Страус може заритися в пісок по самі яйця, і якщо на них наступиш, то на навіть на поїзді не втечеш.
****
- Їде родина в автомобілі. Маля із заднього сидіння:
- Мамо! Мамо! Дивися річка!
- Мамо! Мамо! Дивися корова!
- Мамо! Мамо! Дивися паровоз!
- Тату! Тату! Дивися блондинка!
****
Розмовляють діти в першому класі:
- Знаєш, мої батьки бояться мультфільмів!
- З чого це ти так вирішив?!
- Не знаю. Вони мене посадять біля телевізора, а самі під ковдру і трясуться!!!
****
На уроці ботаніки, Учитель питає:
- Коли найкраще збирати яблука?
Петя:
- Серпень.
Таня:
- Вересень.
Вовочка:
- Коли собака прив’язана.
****
Українські реалі
Якщо крадуть небагато – це злочин.
Коли крадуть багато – це бізнес.
Коли крадуть мільйонами – це політика.
Коли крадуть мільярдами – це дуже велика політика рангом не нижче Президента і Прем’єр міністра.
****