№ 08-03-24                                                                      «26» березня 2024 року

Президенту України

Володимиру Зеленському

 

Шановний Володимир Олександрович!

В ситуації, яка склалася з постачанням б/к ЗСУ та фінансової допомоги зі сторони США нічого дивного немає. В усіх військових конфліктах, де приймала участь Америка завершувалось тим, що досягши своєї цілі вони «кидали» партнерів напризволяще. В даному випадку збройний конфлікт між рашендією і Україною вони використали щоб відновити обороноздатність НАТО, яка завдяки пацифізму цих країн перетворилася на мильну бульбашку.

Нам конче потрібно відновити свою ракетну галузь, а в подальшому і ядерний потенціал. Ми маємо на це юридичне право. Звичайно, що для цього в першу чергу потрібні значні фінанси і тут не останню роль могли б зіграти благодійні фонди. Але так склалося що сьогоднішні фонди в основному працюють на власне збагачення тому що їх ніхто не контролює.

Наведу приклад. В одній із публікацій я критикував фонди і радив людям напряму допомагати ЗСУ. Публічно ніхто проти цієї критики не висловився, але зателефонували 12 представників різних фондів, заявивши що я наношу їм значної шкоди при зборі фінансів для послідуючої закупки техніки та дронів для ЗСУ. Їм було запропоновано надати свою адресу і я з колегами приїдемо для перевірки їх благодійної діяльності, а також звернемо увагу і на магазини їх родичів через які може реалізовуватись гуманітарна допомога. І якщо все гаразд то ми публічно вибачимося перед ними та будемо їх рекламувати у всіх доступних для нас ЗМІ. Всі обіцяли нас запросити, але так більше ніхто і не зателефонував.

Наведу другий приклад. Благодійні фонди, які передають військовим автомобілі з тимчасовими номерами документально оформляють як подарунок, а в реальності вони їм продають за 4-5 тис доларів, але ніякого чека не дають.

Третій приклад. Як тільки з’явився примітивний контроль на кордоні по проходженню гуманітарної допомоги, так в рази зменшилось кількість благодійних фондів які займалися цим питанням.

В свій час я вивчав німецькі архіви і був дуже вражений тим, що звітність благодійних фондів перед міністерством фінансів навіть наприкінці березня 1945 року була до пфеніга (куди і на що потрачено). На себе (зарплатня, тощо) благодійний фонд не мав права витрачати із зібраних коштів ні однієї марки.

А у нас все навпаки: спочатку думаємо за себе, а якщо щось залишиться то достанеться і ЗСУ. Тож державний контроль за благодійними фондами конче потрібен. Також має бути посилена кримінальна відповідальність до тих хто зловживає в цій діяльності. І не повинно бути такого як було в 2014 році, коли журналісти розкрили те як збувались гуманітарні ліки автобусами з Майдана через аптеки, а поліція, прокуратура і СБУ все прикрили, бо це були організатори Майдану. А хто ж буде судити організаторів Майдану? Звичайно, що є благодійні фонди, які більш менш чесно працюють, але їх не так багато.

Володимир Тарасюк, директор навчального центру

Національної асоціації с/г дорадчої служби України