Так склалося, що уже протягом більше двох десятиліть більшість спірних питань в рибництві вирішує Навчальний центр с/г дорадчих служб України та його Інтернет-видання «Агросвіт України». Тим більше, що починаючи з 2014 року Державне агентство рибного господарства України працює тільки умовно, отримуючи зарплатню, а за що - невідомо…

Тож ми не могли залишити без уваги статтю В. Паршевлюка «Виганяють зі ставка – телефонуйте до міліції» яка розміщена на сайті https://m.exo.in.ua/news/20302?fbclid=IwAR0IUY0Y4p-_XVQCoZGvJRHqUl4iVC4Ajo2qRK-FQ-eZLnqGqq86BIaJf-k

В статті говориться, що «для багатьох рибалок-любителів, напевно, стане великим відкриттям, що вони на законних підставах можуть ловити рибу скрізь. Навіть на орендованих ставках.

Рибалок у Новосанжарському районі вистачає. Посидіти з вудкою на березі річки чи ставка полюбляють як літні діди, так і хлопчаки. Сходяться вони в одному: однаково радіють впійманому карасеві чи коропу. Хоча більшість із них ходять на риболовлю навіть не заради риби, а просто для того, щоб відпочити.

Як правило, при ловлі риби на річках проблем у рибалок не виникає. А от коли вони їдуть на ставки, у яких до того ж можуть бути орендарі, тоді часто виникають конфлікти. Орендарі нерідко проганяють з водойми «чужих» рибалок. Мотивують це тим, що вони запускають у ставок (озеро) рибу і ловити її абикому не можна. Як правило, конфлікт завершується тим, що рибалка плюється та їде або додому, або на інше місце. Але ловити десь треба. І за деякий час рибалка знову повертається на той самий ставок. І знову зустрічається з орендарем, який його проганяє. Так все і йде по колу.

Нещодавно до новосанжарської редакції тижневика «ЕХО» звернулися кілька рибалок, які мешкають у селищі. Вони їздять на рибну ловлю по всьому району та іноді натрапляють на не дуже гостинну зустріч місцевих жителів, які звикли ловити у «своїй» водоймі рибу і не пускати «чужих».

— Але нам пояснили, що по закону нас нібито не мають права проганяти зі ставка, де б він не знаходився, — говорить один з рибалок, новосанжарець Юрій Урезченко. — Якщо можете, напишіть роз’яснення, щоб не одиниці, а всі рибалки знали: які права і на що ми маємо.

За роз’ясненням ми звернулися до директора новосанжарського підприємства Українського товариства мисливців та рибалок Віктора Бабича. Він підтвердив, що існує низка законодавчих актів, які захищають права рибалок-любителів. І продемонстрував лист із Державного комітету України з водного господарства. У ньому з посиланням на конкретні статті законів розповідалося про те, на що мають право прості рибалки. Роз’яснюються там і права орендарів ставків.

Згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України за № 1042/93, «з метою більш ефективного використання водойм в Україні для збільшення запасів риби дозволяється оренда окремих водойм за рішенням районних органів державної влади». Але при цьому встановлено, що оренда здійснюється тільки в межах законодавства України та виключно для розведення, відкормлення, послідуючого вилову та реалізації тільки окремих видів риб, які виробляють рибозаводи в Україні. Для штучних водойм такими видами риб в Україні встановлені короп, товстолобик та білий амур. Тобто, якийсь приватний підприємець може взяти в оренду ставок. Але розводити він там має лише певні види риби. І вести господарювання лише у відповідності з законом, а не так, як йому самому заманеться. Типу, я орендував ставок, тепер він мій, роблю, що хочу. Так, відповідно до тієї ж постанови, на берегах не допускається будь-яка діяльність з будівництва причалів, будинків, складів, знищення очеретів у заплавах, додаткове підвищення чи пониження рівня води, встановлення сіток і таке інше.

Також наголошується, що орендар не має права вилову аборигенних видів риб у водоймі! Така риба після сортування виловленого підлягає обов’язковому поверненню до водойми. До аборигенних відносяться усі види, що розмножуються у водоймі природнім шляхом (карась, плотва, окунь, щука, плоскирка та інші).

У реальності ж зачасту орендарі виловлюють усю підряд рибу — і ту, яку самі запускають, і ту, яка водилася у водоймі раніше.

Головним у цій постанові є пункт, у якому зазначено, що орендар не має права заборонити любительське рибальство на водоймі. Також категорично заборонено встановлювати та стягувати плату з рибалок-любителів, оскільки такі дії кваліфікуються чинним законодавством як здирництво і переслідуються законом у рамках Карного кодексу України. Хоча при цьому орендар має право попередити рибалку-любителя і контролювати, щоб виловлені види риб, які ним розводяться, були повернуті до водойми.

Також Віктор Бабич продемонстрував нам пам’ятку, яку мають рибалки з числа тих, які входять до складу Українського товариства мисливців та рибалок. У районі таких налічується 52 чоловіки. Така пам’ятка якраз може придатися у конфліктній ситуації, яка виникає, приміром, при ловлі риби на орендованому ставку.

Нижче наводимо кілька тез із цієї пам’ятки:

·         любительська рибна ловля дозволеними засобами (вудочки, спінінги, донки з дозволеною кількістю крючків та ін..) може проводитися на будь-яких водоймах України, незалежно від їх цільового призначення чи підпорядкування будь-яким господарюючим суб’єктам у будь-який час року;

·         обмеження з використовуваного знаряддя для лову риби вводиться лише період нересту, виключно з вимогами закону, а в окремих випадках терміни обмежень можуть подовжуватися місцевими органами влади, коли в деяких регіонах виникають погодні або інші природні явища, що унеможливлюють нормальне протікання умов нересту;

·         любительська ловля риби здійснюється безкоштовно та не потребує будь-яких дозволів;

·         на орендних ставках орендарі можуть здійснювати попередження любителів рибної ловлі про обмеження вилову видів риби, яку розводять, або висувати вимоги про повернення у ставок такої риби у разі проведення контролю за виловом. Але при цьому на вимогу риболовів-любителів повинні бути надані необхідні документи про час зариблення ставка, видів риб, якими проводилося зариблення, актив виконання відповідних робіт та середню вагу кожного з видів риб в день вилову;

·         у разі виникнення непорозумінь між господарюючими особами та риболовами-любителями питання спорів вирішується у встановленому законом порядку без будь-яких попередніх умов, у тому числі і припинення рибалки.

За словами Віктора Бабича, риболови-любителі вже активно користуються подібними пам’ятками. Якщо виникають якісь суперечки з орендарями ставків, рибалки нагадують їм про існуючі законодавчі акти. Якщо і цього виявляється недостатньо, то пропонують викликати міліцію, щоб та розібралася, яка з сторін порушує закон. Як правило, на цьому конфлікт вичерпується і до дзвінка правоохоронцям справа не доходить.

Від редакції. Сподіваємось, наведені у статті факти допоможуть риболовам-любителям з Новосанжарського району. Якщо ж у вас все-таки виникне конфліктна ситуація, яку не вдасться вирішити самотужки, повідомте про цей випадок журналістів тижневика.»

Ця публікація під різними назвами поширена іншими виданнями. Так на сайті https://www.volyn.com.ua/news/137472-vyhaniaiut-zi-stavka-telefonuite-do-militsii з’явилась стаття «Орендар не має права заборонити любительське рибальство на водоймі.»

Ми отримали більше сотні звернень від орендарів водойм, голів об’єднаних громад та риболовів-любителів і риболовів-спортсменів з проханням підтвердити або спростувати цю публікацію.

Шановні орендарі водойм і рибалки! Перед законом ми усі рівні. В даній статті є деякі неточності.

Існує безліч законодавчих актів, які регулюють діяльність орендарів водойм та рибалок, і якщо розглядати кожен Закон України окремо, то можна потрапити в оману. Кожен Закон є доповнення один одного. Тож, щоб правильно визначитися в тому чи іншому питанні, потрібно уважно вивчати усі законодавчі акти без винятку, а не вишуковувати пункти і статті Законів, які вигідні тій чи іншій стороні.

Найбільше суперечок точиться навколо ст. 51 і 47 Водного кодексу.

Представники Уряду та Державного агентства рибного господарства України неодноразово зосереджували увагу щодо питань загального водокористування згідно зі ст. 51 Водного кодексу України, яка встановлює, що орендар водного об'єкта зобов'язаний передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Обмеження загального водокористування передбачено у статті 47 Водного кодексу України. Обмеження погоджується між орендарем та орендодавцем та встановлюється у договорі оренди водного об'єкта. Орендар водойми обов'язково повинен доводити до відома населення про умови водокористування, а також про заборону загального водокористування. У разі, коли орендарем або орендодавцем у договорі оренди не встановлені обмеження, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

При використанні рибогосподарських технологічних водойм здійснення загального водокористування не передбачено. В таких водоймах не встановлені умови для купання громадян, плавання на човнах, спортивної та любительської риболовлі тощо.

Тож з одного боку ст. 51 Водного кодексу дає право громадянам на загальне водокористування і в тому числі і рибальство, а з іншого ст. 47 обмежує це право і тут виникають суперечки.

Чи не помилка це в законодавстві?

Шановні орендарі водойм і голови об’єднаних громад, Господь Бог дарує нам життя, а все інше залежить від нас. Тож не випадково в народі кажуть: «На Бога надійся, а сам не плошай».

Статті Водного кодексу, як Всевишній, кожній стороні дарують право, але воно буде реалізоване тільки в тому випадку, якщо закріплене договором оренди.

Для заощадження коштів 99% орендарів водойм при укладанні договорів не звертаються до послуг юристів і як результат - мають багато клопотів, бо не всі необхідні обмеження в них враховані. Це в першу чергу стосується права усіх мешканців України на загальне водокористування. Якщо в договорі оренди не прописані обмеження загального водокористування, то Орендар водойми не може заборонити ловити рибу в ставку не тільки односельчанам, а і приїжджим риболовам-любителям та риболовам-спортсменам. В даному випадку Орендар може вимагати від них тільки виконання Правил рибальства.

Разом з тим у сфері аквакультури передбачено такий вид діяльності як рекреаційні послуги в аквакультурі. Суб'єкт аквакультури може в рамках наданого йому в оренду водного об'єкта або рибогосподарської технологічної водойми облаштувати місця для оздоровлення, відпочинку, екологічного виховання населення, в тому числі послуг з риболовлі. Надавати свої послуги суб'єкт господарювання може як на платній, так і безоплатній основі. Порядок надання рекреаційних послуг, їх вартість та правила поведінки відпочивальників на водному об'єкті або рибогосподарській технологічній водоймі встановлює орендар. Але надавати послуги на платній основі Орендар водойми має право, якщо у нього є відповідний КВЕД для цього виду діяльності.

Дехто помилково вважає, що Спецводокористування призупиняє право громадян на загальне водокористування. Це далеко не так. Спецводокористування не стосується цього питання.

Основою усіх обмежень на орендованій водоймі є Договір. Саме зміст укладеного Договору між Орендарем і Орендодавцем береться до уваги при розгляді судової справи.

Виконання умов Договору контролюється місцевими органами влади.

Як правило, органи місцевого самоврядування зобов’язують орендарів визначити на водоймі місця для відпочинку людей та любительського лову риби, закріпити їх відповідними знаками й утримувати в належному санітарному стані. Якщо орендар водойми не визначив місця для відпочинку й любительського лову риби, то можна відпочивати й ловити рибу в будь-якому місці.

Дозвіл на любительську та спортивну риболовлю не дає права на браконьєрство та крадіжку риби з наступною її реалізацією на стихійних і законних ринках. Майже у всіх куточках України можна побачити за межами ринків продажу живої, копченої і сушеної риби без належних ветеринарних документів. Інколи це трапляється і на сільських базарах та на ринках районних центрів. Найбільше краденої риби відкрито реалізують обабіч автострад і біля поїздів на перонах вокзалів.

Браконьєрський вилов риби і крадіжки зменшаться в десятки разів, якщо покласти край незаконній її реалізації.

Боротьбу з незаконною реалізацією риби в першу чергу покладають на Державне агенство рибного господарства України, яке, на жаль, тільки «кришує» браконьєрів.

Чи можна зробити додаток до раніше укладеного договору, щоб обмежити любительську і спортивну ловлю риби на орендованій водоймі?

Звичайно можна, якщо при громадському обговоренні погодиться на це громада. В багатьох регіонах України, там де орендарі водойм турбуються про соціальну сферу своїх сіл, займаються спонсорством, надають допомогу пенсіонерам, облаштовують місця для відпочинку селян, то після громадського обговорення на сході сіл зазвичай громада виносить рішення на користь орендаря водойми.

Тож для того, щоб селяни частково обмежили себе в наданому їм праві на загальне водокористування, яке включає і любительське та спортивне рибальство потрібно не кричати на них, а найти спільну мову і все буде гаразд.

Необхідні консультації з цих питань ви можете отримати за тел. 067-656-59-39. Ми за те, щоб між Вами був мир, спокій і злагода. У будь-якій війні переможців не буває.

Володимир Тарасюк-експерт дорадник,

директор Навчального центру с/г дорадчих служб

067-656-59-39