Ось уже понад півстоліття ми безуспішно боремося з колорадським жуком. А давайте подивимося на нього з іншого боку: не як на ворога, а як на друга, якого створила нам матінка Природа, в якій нічого зайвого не буває. Ми, люди, теж не подарунок для багатьох оточуючих істот, але маємо якусь місію, яка мабуть потрібна Планеті і Всесвіту.

У попередніх публікаціях надавалась докладна інформація про небезпеку, яку несе в собі 99,2% картоплі, що вирощується на дачних та сільських присадибних ділянках і фермерських полях. І все це через знущання над колорадським жуком.

Одним з головних і самим цікавим винаходом є можливість вирощування органічної, екологічно чистої картоплі «за допомогою колорадського жука»! Немає необхідності труїти його й себе отрутохімікатами, знижуючи свій імунітет! Важко переоцінити це відкриття. Воно має світове значення, тому що картопля — цінний і незамінний продукт харчування. Вуглеводи картоплі є джерелом енергії для людського організму: білок по своїх властивостях еквівалентний білку молока, яєць і яловичини. Картопля - своєрідний регулятор травлення, який поліпшує засвоєння й підвищує біологічну цінність інших продуктів.  Її вживання обумовлене не тільки високими смаковими якостями бульб, а й народними традиціями. Аналогічно хлібу, картопля ніколи не «приїдається». В Україні з неї готують майже 500 страв. Її широко використовують в дієтичному харчуванні.

Серед сільськогосподарських культур важко знайти таку, яка могла б зрівнятися з картоплею універсальністю використання. З неї виготовляють крохмаль, спирт, вітаміни, молочну кислоту, оцет і ряд інших продуктів.

Віддавна відомі й цілющі властивості картоплі. Вона застосовується при опіках, екземі, при лікуванні катару верхніх дихальних шляхів, гастритів, виразкових хвороб і ряду інших.

Картопля широко використовується в косметиці, а продукти її переробки  -  у харчовій, кондитерській, хімічній, парфумерній, текстильній, шкіряній й в інших галузях промисловості.

Але  все  вищесказане  справедливо можна віднести тільки до органічної, екологічно чистої картоплі, тобто, картоплі, вирощеної без застосування гербіцидів, інсектицидів та мінеральних добрив.

Якщо врахувати, що в розвинених країнах Європи споживання картоплі становить порядку 100 кг у рік, а в Україні - 140 кг у рік на душу населення, то навіть важко уявити скільки тоді людина вживає отрутохімікатів щоденно, знижуючи свій імунітет і живе так мало?

У той же час, звернувшись до досвіду інків, ацтеків і інших народів, що населяли Америку - батьківщину картоплі й колорадського жука, побачимо, що вони знали, як готовити садивний матеріал картоплі так, щоб колорадський жук приносив користь.

Якщо в Європі картопля, як культура відома 500 років, в Україні - біля 300 років, то про колорадського жука в Європі стало відомо тільки з початку 50-х років минулого сторіччя й «високоосвічені блідолиці» нічого кращого не придумали, як стали труїти його й себе заодно!

Але ж у природі немає нічого зайвого! Так, наприклад, личинки мухи допомагають лікувати рани, запобігаючи зараження крові; вошами лікують інфекційний гепатит, туберкульоз лікують личинками воскової моли. Цей перелік можна продовжувати.

Якщо правильно підійти до технології вирощування картоплі, то колорадський жук не шкодитиме їй, а навпаки - приноситиме користь.

У тезисній формі повернемося до рекомендацій, наданих раніше.

1.                      Надранні і ранні сорти картоплі можна вирощувати без труїння колорадського жука, якщо застосувати агроволокно для більш раннього прогріву ґрунту після сходження снігу. Ділянку накривають нетканим матеріалом щільностю 17, 30, 42, 60 г/м². Тобто, для прогріву ґрунту можна використати будь-яке агроволокно.

2.                      Характерно, що навесні грунт під агроволокном прогрівається на кілька тижнів раніше, що й дає можливість посадити картоплю у відкритому ґрунті в перших числах квітня, а інколи й в другій-третій декадах березня.

Накриття висадженої картоплі агроволокном щільністю 30 г/м², забезпечить дружні сходи, а обробка 2-3% розчином органічного добрива Ріверм у комплексі з агроволокном надійно захистить навіть від затяжних заморозків зі значним зниженням температури.

Оскільки у період активного вегетативного розвитку ранньої картоплі популяція колорадського жука не занадто велика, то й боротися з ним можна збиранням чи простим струшуванням з кущів.

3. При висаджуванні середньоранніх і середньостиглих сортів важливо забезпечити своєчасне живлення рослин вологою і всіма необхідними мікроелементами. Внесення в грунт Закарпатського природного цеоліту із розрахунку 150 кг на сотку (15 т на 1 га) і обприскування 2% і 3% розчином органічного добрива Ріверм  і 5% розчином Ліно-сол+  сприятиме не тільки розвитку, а і укріпленню імунної системи рослини.

Застосування Закарпатського природного цеоліту і органічного добрива Ріверм та Ліно-сол+ сприяє захисту картоплі від деяких грибкових хвороб та поліпшує якість врожаю.

Цеоліт застосовують один раз на 8-10 років.

Перше обприскування 2-3% розчином Ріверму (200-300 мл на 10 л води) робиться по першим 3—4 листочкам (захист від заморозків). Діє  Ріверм  протягом 7-ми діб.

Якщо є загроза повторних заморозків, цю процедуру повторюють через 7 діб. Окрім захисту від заморозків,  Ріверм сприяє стимуляції розвитку рослин, що в свою чергу позначиться на більш ранньому цвітінні картоплі.

Другу обробку роблять 3% розчином Ріверм (300 мл на 10 л води) перед бутонізацією.

Третю обробку роблять 5% розчином Ліно-сол+ (500 мл на 10 л води) на початку цвітіння картоплі.

Четверту обробку роблять 5% розчином Ліно-сол+ (500 мл на 10 л води) на прикінці цвітіння картоплі.

4.  Співпраця з колорадським жуком при вирощуванні органічної, екологічно чистої картоплі. Ось уже 50 років ми знаходимося в стані війни з колорадським жуком і, стараючись його знищити, ми завдаємо собі значно більшої шкоди, ніж його популяції, яка успішно процвітає. Тож якщо нам не вдається перемогти нашого супротивника, то давайте спробуємо мирно з ним співпрацювати.

По-перше, зальотного жука можна обманути. Колорадський жук не любить полин, нагідки, чорнобривці, гіркий перець, тютюн, деревний попіл, часник. Висіяні по периметру ділянки нагідки, які чергуються з чорнобривцями значно зменшать навалу колорадського жука.

По-друге, йому не захочеться зупинятися на вашій ділянці ще й тому, що від картопляних листочків тхне перегаром часнику, полину чи тютюну, яким ви обприскали картоплиння.

Зальотний жук не зупиниться на вашій ділянці і не відкладе яйця, але як бути з власними колорадськими жуками, які вилізуть з землі і доволі швидко акліматизуються до неприємних запахів. Та і тут ситуація не безвихідна. Застосування для обприскування гримучої суміші міцного настою гіркого перцю і тютюну або гіркого перцю і часнику чи гіркого перцю і полину жуків не потруїть, але, навіть від невеликої дози, їм захочеться пити і вони попрямують до найближчої річки чи ставка (на похмілля). Але серед них найдуться і такі, яким ніпочім нагідки, чорнобривці, гіркий перець, полинь, часник, тютюн і деревний попіл. Про таких в народі кажуть так: «Вони в вогні не горять і в воді не топляться». Саме завдяки їм виживає популяція колорадського жука. Боротися з ними без нанесення шкоди власному здоров'ю практично не-мож-ли-во.

А давайте подивимося на це питання з іншого боку, - а чи не краще буде зробити колорадських жуків своїми помічниками?

Саме так поступали древні інки і ацтеки. За їхньою агротехнологією колорадські жуки не шкодили, а допомагали картоплі.

Кастрація колорадських жуків

Дорослий жук на відміну від личинки поїдає не все підряд, а найбільш м'які і смачні частини картопляного бадилля: суцвіття і листя пасинків. Тобто колорадські жуки, поїдаючи суцвіття і пасинки сприяють збільшенню врожаю при умові, якщо вони не будуть розмножуватись.

Каструвати жуків хірургічним способом немислимо, тож інки і ацтеки пішли іншим шляхом.

В Дніпропетровську був установлений пам'ятник колорадському жукові. Можливо на зведення двометрового монумента не пошкодували грошей виробники отрутохімікатів, для яких цей шкідник цілий скарб, що став міцною основою для розвитку бізнесу? Адже для всіх інших - це символ самої ненажерливої комахи, яка щорічно знищує завидну частину врожаю картоплі. І які б засоби боротьби з ним не пускалися в хід, перемогти його не вдається. Справа в тому, що цей жук має унікальну систему пристосовності, що дозволяє йому виживати в самих екстремальних умовах.

Але давайте подивимося на американського гостя з іншого боку.

Трошки історії

Чому варто зупинитися на історії колорадського жука?

Щоб успішно боротися з противником чи навпаки дружити з ним, про що свідчить назва цієї статті, потрібно знати про нього все: звідки він взявся, що любить і що йому не подобається.

Звичайно, в одній статті викласти все неможливо. Тому зупинимося на головних аспектах. Колорадський жук Leptinotarsa decemlineata (Chrysomelidae)  – це не винахід американців, як про це дехто говорить. Він існує в природі багато тисяч років. Походить він з Південної Америки.

Якщо зібрати до купи вчених всього світу, що займалися «проблемою колорадського жука», писали про нього або, захистили дисертації на цю тематику, то навряд чи ми розмістимо їх навіть на десяти квадратних кілометрах, а справа, як стояла на місці, так і стоїть. Як кажуть в народі: «а віз і понині там».

Дехто вважає, що через кілька років колорадський жук перестане бути в Україні проблемою. Так само як він перестав бути проблемою в Європі. Чому ж це відбулося в Європі?

Перш за все на це вплинула зміна клімату. Що стосується теренів України, то тут поки що зміна клімату навпаки сприяє популяції колорадського жука. Йому тут більш комфортно ніж в Європі.

Порівняно недавно, років 65-75 назад колорадського жука не було в нашій фауні. А менш, ніж 100 років тому його не було й у фауні європейській. Розглянемо історію з географією колорадського жука більш детально.

У період Першої світової війни європейцям було не до захисту рослин, і небезпечний шкідник картоплі швидко "закріпився на плацдармі" французького узбережжя. Потім, незважаючи на протидії працівників сільського господарства, він досить швидко заселив одну за іншою всі країни Центральної Європи, крім Англії з її холодними туманами й прекрасно налагодженою службою карантину рослин. (Вона, до речі, дотепер тримає для нього границю країни «на замку»).

Просуваючись на схід у літні місяці за допомогою вітрів, долаючи всі перешкоди й витримуючи тотальні обробки картопляних полів пестицидами, до кінця 40-х років минулого століття жук, гнаний вітром і бажанням завоювання нових придатних для життя просторів, наблизився до державних кордонів України. Треба зазначити, що самі жуки – прекрасні літуни. Правда, для того, щоб піднятися в повітря, їм необхідна жарка погода – ранками й вечорами і в похмурі й прохолодні дні жуки віддають перевагу пішим переходам.

Перші вогнища шкідливої комахи на нашій території були виявлені у Львівській області в 1949 р. Потім в 1953 г він з'явився одночасно в Калінінградській, Волинській, Брестської й Гродненської областях.

Нарешті, у жаркі, вітряні дні травня 1958 г з Угорщини й Чехословаччини відбувся масовий заліт колорадського жука в Закарпатську область. Одночасно на литовське й калінінградське узбережжя Балтійського моря хвилями був викинутий багатомільйонний «десант» жуків, що розмножилися в те літо на великих картопляних полях Польщі. Тоді більшість літунів загинула в бурхливих водах Балтики; уцілілі, що й виповзали на берег, негайно знищувалися пильними колгоспниками. Але «десант» був настільки численний, що впоратися з ним і «скинути в море» не вдалося. Багато жуків, лише «ступивши» на прибережний пісок, і ледь встигнувши обсохнути, розліталися на найближчі поля. Із цього часу і почалося масове заселення, у буквальнім значенні, заморським гостем території Прибалтики, а в подальшому і України.

І жуки й личинки колорадського жука харчуються листям пасльонових культур: картоплі, томату, баклажана, набагато рідше – тютюну. Охоче поїдають і деякі дикі рослини цього ж сімейства. Однак не тільки гастрономічні пристрасті комахи, але й біологія дозволили йому досить легко завоювати світ.

Спосіб життя колорадського жука дуже складний. В холодну пору року колорадські жуки проводять у ґрунті, на глибині 20-50 сантиметрів. Зимують тільки дорослі жуки. Видершись із землі, вони негайно віддаються плотським утіхам: обжерливості (якщо паростки картоплі вже з'явилися) і спарюванню. Втім, багато самок ідуть у зимову сплячку вже вагітними - відповідно по виходу на поверхню вони негайно приступають до відкладки яєць. Таким чином, усього одна самка може з'явитися фундаторкою нового вогнища.

Перезимовані самки з весни до осені відкладають на нижню поверхню листів яскраво жовтогарячі яйця. Протягом одного дня самка відкладає від 5 до 80 яєць. Усього ж вона може відкласти їх до 1000, хоча середня плідність значно менше – 350. Кількість поколінь за літо залежить від клімату місцевості й погоди. В Україні в основному жук встигає утворювати три послідовні генерації.

1. Ледь пробудившись від зимової сплячки, жуки негайно спаровуються, крім самок, які вже вагітні
2. Комахи відкладають яйця прямо на лист картоплі, щоб після вилуплення личинки змогли відразу ж приступитися до їжі
3. Життя личинки колорадського жука чітко ділиться на чотири періоди, відділених друг від друга линками

На стадії личинки в колорадського жука виділяються чотири віки. У першому й другому віці личинки харчуються й залишаються на верхівках пагонів картоплі «виводками». В 3 й 4-ому розбрідаються, часто переходячи й на сусідні рослини. На окуклювання основна маса личинок заривається в ґрунт у радіусі 10-20 см від куща, на якому вони харчувалися. Глибина, на яку личинки при цьому йдуть, залежить від структури й вологості ґрунту; але зазвичай не перевищує 10 см. У земляний колисці через 10-20 днів утворюється лялечка.

Молоді жуки, що тільки що вилупилися, відрізняються спочатку яскраво-жовтогарячим цвітом і мають м'які покриви. Але через усього кілька годин вони темніють, стають коричневими з рожевим відтінком і незабаром здобувають звичайне фарбування. Тривалість життя дорослих жуків варіює й у середньому становить один рік. Однак частина жуків може жити 2 і навіть 3 роки.

Найбільш чудова фізіологічна особливість колорадського жука полягає в різноманітті форм спокою. Зазвичай в комах є одна форма спокою. У колорадського жука їх шість! Перелічимо їх. Перша - зимова діапауза. Друга - зимову олігопауза. Третя - літній сон, у який ідуть серед літа на термін від 1 до 10 днів до половини всіх перезимувавши жуків. Четверта - літня тривала діапауза. П'ята - повторна діапауза, що проявляється наприкінці літа. І, нарешті, шоста - багаторічна діапауза (суперпауза), яка може тривати 2-3 роки. Фізіологічна пластичність дозволяє жукові успішно долати всі складності життя. Остання суперперпауза сильно затрудняє боротьбу з жуком - ні масштабне застосування отрутохімікатів, ні правильна сівозміна не дають гарантії, що, коли на полі знову посадять картоплю, із ґрунту не полізуть жуки, що благополучно проспали війну з ними.

Наведу такий приклад. Висаджуючи картоплю на полі, де його не було 2-3 роки, і твердо знаючи, що цього року в найближчих околицях ніхто не вирощує цю культуру, фермер раптом з розпачем виявляє, що й цього разу на полі повно колорадських жуків. Це жуки, які перебували два роки в діапаузі й, «отримавши команду», що пора «на вихід» – вийшли із заціпеніння й виявилося – не дарма.

1. Через кілька годин після линьки покриви личинки тверднуть і на них проступають чорні елементи фарбування
2. Бульбу картоплі, яка випадково залишилася на поверхні, жуки з'їдять із не меншим задоволенням, чим листи й стебла
3. Лялечка, що розвивається під землею: єдина фаза життєвого циклу, коли жукові не потрібний контакт із рослиною

Враховуючи всі особливості американського гостя, скажемо так, що саме складна організація його життя багато в чому сприяє невразливості шкідника до безлічі засобів боротьби з ним.

А розробка їх ведеться фактично із часу появи шкідника на європейському континенті. Спочатку це була винятково хімічна боротьба за допомогою жахливих пестицидів, типу ДДТ і гексахлорану. Потім проти шкідника стали застосовувати пестициди все нових і нових поколінь. До деяких з них жук швидко звикав, від деяких доводилося відмовлятися через негативні наслідки їх застосування для природи і людей.

Тим часом, давно був відомий і менш небезпечний спосіб придушення чисельності чужоземних шкідників. Суть цього методу саме й полягала в пошуку на батьківщині "чужоземця" його природних ворогів і доставці їх в Європу, щоб вони тут акліматизувалися й знищувати звичну свою їжу - колорадського жука.

Хижаків жука, завезти з Колорадо в Європу, випустити на поля й спостерігати, як почнуть діяти "природні механізми регуляції чисельності". Закипіла робота. Учені багатьох європейських країн стали її учасниками. Доставлених у Європу хижих жуків і клопів, паразитичних мух розмножували й випускали на поля, очікуючи очищення від «заморського гостя».

Учені навчилися розмножувати деяких американських хижаків колорадського жука в великих кількостях. Тисячами випускали хижих клопів: периллюса й подизуса не тільки на поля картоплі, але й на баклажани й томати, які жук включає у свій раціон. Але як тільки масові випуски припинялися, злісний шкідник швидко відновлював свою чисельність і продовжував "розбій", а хижі наші помічники не здатні до саморозмноження зникали з полів.

Але ось, наприкінці 60-х років і самі американці почали страждати від жука. До цього часу вони успішно захищалися від нього за допомогою пестицидів. Але й тут хімічна боротьба ставала усе менш ефективною. Нарешті, настав момент, коли вже жоден з дозволених у США до застосування на картоплі пестицид не виявляв на жука згубної дії: до всіх з них він звик. Перед американськими вченими стала та ж проблема, що й перед європейськими - треба було шукати альтернативу хімічному методу. Тобто шукати його ефективних ентомофагів.

Фахівцям біологічного захисту рослин було вже добре відомо, що найбільш ефективними регуляторами чисельності шкідливих комах є ті, для яких даний шкідник представляє основну їжу.

Але рослинні алкалоїди не тільки не заподіюють йому шкоди, але й, накопичуючись в організмі, роблять його неїстівним для більшості хижаків. Правда, отут теж є свої виключення: колорадського жука із задоволенням поїдають фазани й цесарки (інколи кури), а також зозулі, шпаки й деякі інші птахи.

З’ясувалася ще одна цікава обставина, яка мала принципове значення. Американський учений В. Тауэр переконливо довів, що центром походження роду Leptinotarsa, до якого відноситься й наш герой, є зовсім не Колорадо. Батьківщина цих жуків перебуває значно південніше - у так званої, Сонорській зоогеографічній провінції. Тут, на північний сході Мексики налічується близько 50 видів комах цього роду. Саме звідси жук порівняно недавно проникнув на північ, аж до східних схилів Скелястих гір, що із заходу оточують колорадські долини. Жилось тут йому не дуже добре і він ледве виживав, "пощипуючи" рідкі тут дикі рослини із сімейства пасльонових.

І тільки коли майже через увесь континент, добралися сюди американські піонери й висадили привезені із собою бульби картоплі, жук "зрозумів", що не даремно пробирався крізь жаркі пустелі Мексики, Аризони й Техасу. Із численних своїх родичів він один швидко пристосувався до харчування на картоплі. І став пожирати із великими труднощами вирощувану цінну культуру. Тут-то переселенці - вихідці з Європи, уперше зіштовхнувшись із цим жуком і назвали його колорадським.

Отже, тепер ясно, де перебуває дійсна батьківщина шкідника. А це, сам по собі, факт надзвичайно важливий. Адже саме тут, а ні де-небудь в іншім місці, повинні були еволюційно сформуватися й жити основні його природні вороги. І, отже, тут-то й треба було шукати їх у першу чергу. Саме в екзотичних кактусових лісах Сонорській провінції й виростають дикі пасльонові – далекі й близькі родичі культурних сортів картоплі, томату, баклажанів.

Зусиллями вчених ряду країн тут були знайдені паразитичні комахи, що спеціалізуються на харчуванні колорадським жуком (зокрема паразит яєць Edovum puttleri Grissell). Однак, на жаль, і цей вид не влаштовує ні американців, ні нас. Він – житель півдня, і в зонах інтенсивного вирощування культурної картоплі він просто не зимує. Знову порочне коло.

Раніше ми вели розмову про те, що дорослий жук на відміну від личинки поїдає не все підряд, а найбільш м'які і смачні частини картопляного бадилля: суцвіття і листя пасинків. Тобто колорадські жуки, поїдаючи суцвіття і пасинки сприяють збільшенню врожаю при умові, якщо вони не будуть розмножуватись.

Але ж каструвати жуків хірургічним способом немислимо, тож інки і ацтеки пішли іншим шляхом.

Перший секрет інків і ацтеків – це відлякування зальотного жука. Про що ми говорили раніше.

Другий секрет криється в підготовці посадкового матеріалу картоплі, який сприятиме «самокастрації» жуків.

Підготовка посадкового матеріалу картоплі, який сприятиме самокастрації колорадських жуків

В південних регіонах України самий кращий матеріал для висадки картоплі - бульби, отримані від літньої посадки. У всіх інших регіонах використовують звичайні бульби з одноразової весняної посадки. При розведенні картоплі бульбами треба перед прибиранням відмітити кращі кущі і вибрати нормальні здорові бульби правильної форми. При збиранні врожаю у разі, якщо в кущі буде навіть хоч один хворий плід, то усі інші бульби з цієї лунки краще на посадку не залишати. Відібрані нормальні бульби треба добре висушити і протягом двадцяти – двадцяти п’яти днів витримати на розсіяному світлі для гарного озеленення. Для цього картоплю розсипають і періодично перевертають. Процес озеленення можна вважати закінченим, коли на розрізі бульби увесь м'якуш від поверхні до середини має зеленувате забарвлення. Такі бульби зберігаються до весни без перебирання. Бульби картоплі, що озеленені, також не ушкоджуються мишами. Треба при цьому пам'ятати, що озеленені бульби не можна споживати і годувати ними худобу, оскільки в таких плодах знаходиться отруйна речовина - соланін.

Дехто з читачів може заперечити, зауваживши, що і в не озелененій картоплі міститься соланін.

Дійсно, картопля містить глюкозид соланін: у м'якоті 1-5 мг на 100 г сирої маси, в шкірці концентрація трохи вища. У такій концентрації навіть при значному споживанні картоплі алкалоїди нешкідливі. Споживання картоплі з вмістом алкалоїдів 23-27 мг на 100 р. може викликати отруєння.

Бульби картоплі, які побували кілька днів після викопки із землі на світлі, зеленіють, у них утворюється хлорофіл. Під впливом прямого або розсіяного сонячного світла в бульбах одночасно збільшується зміст отрутного глюкоалкалоиїда соланіну. Особливо швидко накопичуються хлорофіл і соланін у бульбах на світлі після мийки. Тому така картопля не годиться ні в їжу, ні в корм худобі.

Картопля стає непридатним до харчування при озелененні понад 1/4 поверхні бульби.

Ось чому очищену від землі картоплю для продовольчих цілей необхідно зберігати в темних приміщеннях. Капронова сітка не захищає від світла. Щоб не принести з ринку таке зелене нещастя, картоплю треба купувати в холщевому мішку. Тільки в ньому вона вільно дихає й світла білого не бачить.

В звичайних умовах більша частина соланіну накопичується в шкірці і бадиллі. Тому при чищенні картоплі основна маса соланіну зрізується.

Проросла картопля містить підвищений вміст соланіну, вживати її в їжу не рекомендується.

Однак для насінних бульб озеленення є необхідною умовою підвищення лежкості. Для насінної картоплі таке озеленення корисне, тому що бульби не вражаються хворобами й не ушкоджуються гризунами під час зберігання. Крім того, озеленена картопля забезпечує одержання більш високих урожаїв.

Ознаки отруєння. При отруєнні соланіном з'являється гірке смакове відчуття й печіння язика. Тяжкість в шлунку, роздратування слизуватої, нудота, блювота, важке дихання, пульс нерівномірний - аритмічний. У жодному разі не вживайте в їжу картоплю з боками, що позеленіли, тому що в ній утримується отрута соланін. Ні окріп, ні розпечена сковорідка не можуть знешкодити соланін.

Щоб суттєво зменшити кількість нітратів, радимо вам не тільки ретельно чистити й промивати бульби, але й кілька годин витримати їх у підсоленій воді.

Соланін сприяє безплідності колорадських жуків

Соланін негативно впливає не тільки на людину та тварин, а і на колорадського жука. Але на відміну від людини його дія дещо своєрідна.

Дорослий жук виключає із свого меню бадилля картоплі, в якому є перенасиченість соланіну, тому старається харчуватися тими ділянками бадилля, де його найменше: суцвіття і пасинки. Але навіть та кількість соланіну, яку він отримує методом проб призводить до його безплідності.

Таким чином він пасинкує картоплю, тобто, основний робочий кущ він не торкає, тому що цей самий кущ для нього отрута - жук стає «імпотентом». А бутони, квіти й паростки, які розвиваються «за рахунок урожаю», знижуючи його кількість, жук преспокійно знищує.

Звичайно, можливий варіант, коли можуть зустрічатися поодинокі випадки зальоту жука з сусідніх ділянок, який не злякається запахів нагідок, часнику чи полину і самка жука відкладе яйця. Крім цього можуть відкладати яйця самки, що запліднені з осені.

Звичайно, личинки колорадського жука не такі розумні як дорослі особі і вони споживають все підряд, в тому числі і стебла бадилля. З часом вони загинуть від отруєння чи стануть безплідними та нам від цього не легше, бо врожай з цього куща буде знищений.

Тож в цьому випадку необхідно знищити личинку механічним способом або застосувати вибіркове обприскування інсектицидами контактної дії з таким розрахунком, щоб загинули тільки личинки, а дорослий жук залишався неушкодженим. Через два дні обов’язково обробити картоплю 2-3% розчином Ріверму або 5% розчином Ліно-сол+, щоб зняти стрес у рослин.

Пам’ятайте, що люба обробка отрутохімікатами призводить до стресу у рослин, а це суттєво позначається на врожайності. Тобто, якщо ви хочете мати високий врожай, то позакореневе підживлення препаратом Ріверм і Ліно-сол+ є не побажанням, а обов’язковим технологічним процесом, який сприятиме не тільки збільшенню врожайності, а і значному підвищенню якості продукції.

Висновок: шляхом комплексного використання фізичних і біологічних способів підготовки посадкового матеріалу картоплі вдається вирощувати кущі картоплі, які не тільки не бояться колорадського жука, а, навпаки - жук приносить для них користь.

Разом із цим, кущі картоплі, що мають високу концентрацію соланіну в комплексі з застосуванням препаратів Ріверм і Ліно-сол+ отримають стійкість до поворотних раннєвесінніх заморозків.

Та найголовніше те, що людина може безбоязно вживати картоплю на користь свого здоров'я, підвищуючи свій імунітет.

Шановні! Все геніальне криється в простоті і лежить на поверхні. Важливо тільки пильніше дивитися.

Древні ацтеки нічого не знали про хімічні отрутохімікати, але вони жили в повній єдності з оточуючою їх природою. Доскональне знання рослинного і тваринного світу дало їм можливість поставити колорадського жука собі на службу, використавши в якості посадкового матеріалу зелені клубні бульби. Не виключено, що це вони могли унаслідувати від попередньої цивілізації.

Про захист від колорадського жука рослинними препаратами поговоримо в наступній публікації.

Шановні читачі! Не купуйте препарати де попало! Постійно попереджуємо Вас, що якість «Ріверму» і «Ліно сол+» провірена роками, але підроблених фальсифікованих препаратів як всього іншого в Україні зараз в Інтернеті безліч. Тож щоб не попастися на гачок лохотронщикам зателефонуйте до Дорадчої служби за тел. 067-656-59-39 і вас з’єднають з безпосереднім виробником, що забезпечить вам якість препарату і прийнятну цінову політику без накруток посередників.

Що стосується посадкового матеріалу картоплі, то тут  «Агросвіт України» рекомендує скористатися пропозицією переможців конкурсу «Краща продукція року», які вже майже чверть століття реалізують без нарікань від клієнтів посадковий матеріал картоплі більше 50 сортів.

Замовлення приймаються від 1 кг і до 200кг.

Наявність необхідних вам сортів картоплі уточнюйте за зазначеними телефонами. Тут є посадковий матеріал майже всіх сортів, які є в Україні.

Для придбання посадкового матеріалу картоплі звертайтесь за тел.:

(066) 224-13-04, (097) 842-10-25, (068) 773-53-07

Оксана Володимирівна (066) 224-13-04 (основний телефон)

Докладнішу інформацію по характеристиці сортів ви можете отримати зателефонувавши на вище зазначені номери телефонів.

 

Людмила Тарасюк, експерт дорадник