Лист Президенту України щодо необхідності ліквідації Держрибагенства

Навчальний центр

сільськогосподарських дорадчих служб України

     www.auv.com.ua                                    E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Президенту України

 Зеленському Володимиру Олександровичу 

Пропозиція

щодо необхідності ліквідації Державного рибного агентства

Майже щодня до Навчального центру сільськогосподарських дорадчих служб надходять запитання: «Навіщо ми маємо Державне рибне агентство України?» і «Як Держрибагентство впливає на збільшення рибної продукції в Україні?»

Практично з перших років незалежності і по теперішній час ми переймаємося вирішенням проблем рибного господарства України. Голови Держрибагентства і його працівники змінюються дуже часто, а ми були, є і будемо. Тож не дивно, що в більшості випадків ми значно краще володіємо ситуацією, ніж голови і працівники Держрибагентства.

На сайті Держрибагентства зазначено, що основними завданнями агентства є:

1) реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства;

2) внесення на розгляд Міністерства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Для виконання цих завдань Держрибагентство має відповідну структуру.

Структура Державного агентства рибного господарства України включає в себе Управління Державного агентства рибного господарства в областях (рибоохоронні патрулі), а також державні підприємства, установи та організації.

Тож ми маємо величезного монстра, який пожирає чимало грошей із державного бюджету. А які результати діяльності цього монстра?

В річках і водосховищах риби обмаль. Зариблення річок і водосховищ відбувається недостатньо прозоро, по завищеним цінам і доволі часто фіктивно. Нерідкі випадки, коли зарибок для річки чи водосховища везуть за 500 кілометрів, при наявності такого ж самого зарибку за значно нижчими цінами у орендарів водойм за 10-30 км. І нікого не цікавить, що завезений зарибок за 500 кілометрів в річці гине на 50-80%. Тож державні гроші Держрибагентство витрачає на вітер. Чому це так робиться не складно зрозуміти…

Не виділяються своєчасно квоти на вилов риби.

Так звані рибоохоронні патрулі були і є «смотрящими» над браконьєрами на річках, водосховищах і в морі. В народі їх часто називають «сутенерами» браконьєрів.

Нерідко рибоохоронні патрулі замість допомоги вносять смуту серед орендарів водойм, вимагаючи СТРХ та ставлячи інші несанкціоновані вимоги.

Не тільки на річках, водосховищах і в морі, а і на орендованих внутрішніх водоймах практично по всім теренам України безнаказано промишляють браконьєри.

Обабіч автомобільних трас, на вулицях великих і малих міст відкрито без документів або по фіктивним документам продається жива риба браконьєрського вилову. Рекордсмен в цьому питанні місто Київ. Тут це можна побачити на кожному стихійному ринку та будь-де.

Кожна друга рибовозка рухається по автомагістралям з фіктивними документами.

На сьогоднішній день ми маємо саму дорогу в Європі як океанську, так і прісноводну рибу і це при мізерній пенсії і заробітній платі у абсолютній більшості населення України.

Незадовільна робота і по спортивному та любительському рибальству. Нерідкі порушення як зі сторони любителів риболовів, так і з сторони орендарів водойм.

Держрибагентство практично усунулося від розробки і контролю правил гри в цьому питанні. Саме тому можливо один із ста любителів риболовів та не більше 5% орендарів водойм дотримуються правил рибальства.

Тож напрошується висновок, що Держрибагентство наносить більше шкоди, ніж користі і при його ліквідації  виграє тільки Державний бюджет, а значить і країна в цілому.

Що стосується державних підприємств, то тут до кожного із них потрібно підходити індивідуально, але навіть у випадку продажу державного пакету акцій, то це має бути з забороною протягом 10 років змінювати напрям діяльності.

Функції рибоохоронних патрулів по боротьбі з браконьєрством як у всьому цивілізованому світі передати поліції, а екологічні питання екологам. Це в значній мірі повисить дисципліну в рибальстві та з’являться умови і можливість захисту водойм від браконьєрів.

Для того, щоб це було зрозуміло для всіх, розглянемо такий приклад. Орендар водойми зловив риболова з трьома кілограмами коропа наважкою 200 грам кожний. Зрозуміло, що це рибопасадковий матеріал і його вилов можна розцінювати як браконьєрство. Штрафні санкції за кожну рибку достатньо високі. Але це можливо тільки при складанні протоколу рибоохоронним патрулем, якого в нинішніх умовах викликати на 99,9% по суб’єктивним причинам неможливо. Тож орендар водойми викликає дільничного чи поліцейський патруль, які складають протокол за крадіжку 3-х кг риби. Штрафні санкції за незначну крадіжку мізерні. В більшості випадків обмежуються розмовою про порушення.

Якщо ж передати поліції права рибоохорони, то це вже буде не дрібна крадіжка, а браконьєрство, яке несе за собою серйозне покарання. Так працює майже весь світ, а ми видумуємо свій «велосипед», копіюючи Росію.

Замість Держрибагентства достатньо при міністерстві створити невеличкий відділ із восьми чоловік (навіть не департамент) і цього буде достатньо.

Наведу ще один приклад.

В часи Прем’єрства Юлії Володимирівни Тимошенко був головою Державного комітету рибного господарства Шведенко, який переймався тільки тим, що можна отримати від рибництва. Тож по всім проблемним питанням рибники зверталися не до комітету рибного господарства, а до нас і ми їх успішно вирішували. Тоді ми навіть публічно неодноразово через журнал «Агросвіт України» і з трьома офіційними листами (з проміжком через два місяці) зверталися до Юлії Володимирівни з питанням, щоб вона пояснила, чому і за що отримують зарплатню працівники Державного комітету рибного господарства на чолі з Шведенко, коли їхню роботу безкоштовно на громадських засадах невеличкою кількістю людей робить наша служба.

Це ще раз підтверджує, що Держрибагентство - це зайвий орган, який пожираючи чималі кошти з державного бюджету, ніякої користі не приносить.

Що стосується Навчального центру сільськогосподарських дорадчих служб, то ми і надалі на громадських засадах будемо курирувати рибництво і ніхто із нас ні на які державні посади в цій галузі не зазіхає.

Хочеться почути Вашу думку, щодо можливості вирішення цього питання. Будемо чекати на відповідь.   З повагою.

 № 13-03-20  від 04.03.2020 р.

Володимир Тарасюк, експерт дорадник,

директор Навчального центру с/г дорадчих служб

067-656-59-39